Користування фізичною особою земельними ділянками через створене фермерське господарство, без додержання процедури реєстрації такого права користування, не змінює статусу як орендаря державних та/або комунальних земельних ділянок та не звільняє від визначеного чинним законодавством обовязку сплачувати орендну плату
СКАЧАТИ Зразок наказу про облікову політику для агропідприємства Фізична особа (далі — Позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області визнати протиправними та скасувати ряд податкових повідомлень-рішень (ППР) про зобов’язання сплатити орендну плату з фізичних осіб на загальну суму 1 008 065,51 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив:
- висновок контролюючого органу, який став підставою для прийняття оскаржуваних ППР, що саме фізична особа має податковий обов’язок сплатити орендну плату за користування земельними ділянками, орендованими для ведення фермерського господарства, є помилковим;
- з моменту створення ним Фермерського господарства «Абшерон» такий обов’язок покладається саме на вказану юридичну особу.
Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 28.12.2020, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2021, позов задовільнив.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що фактично земельні ділянки використовувалися фермерським господарством, а фізична особа, яка їх отримала з цільовим призначенням «для ведення фермерського господарства», здійснює на них діяльність не особисто, а через створену ним юридичну особу, тому обов`язок зі сплати земельного податку покладається саме на фермерське господарство, до якого перейшли права й обов`язки орендаря.
ГУ ДПС у Вінницькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.
З матеріалів справи відомо, що у 2016 році Позивач (орендар) та Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (орендодавець) уклали договори оренди земельних ділянок для ведення фермерського господарства.
Коли сторони договору оренди визначають розмір орендної плати за приватну землю, то досить часто «прив’язують» її до нормативної грошової оцінки земельної ділянки. З’ясуємо, чи найкращий це варіант для сторін договору, а також чи має цей спосіб визначення орендної плати підводне каміння
Також у 2016 році проведено державну реєстрацію Фермерського господарства «Абшерон», одноособовим засновником (власником) якого є Позивач.
Надаючи оцінку правомірності прийнятим контролерами ППР Верховний Суд виходив з наступного:
- орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності — обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 Податкового кодексу України; далі — ПК);
- право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 та 126 Земельного кодексу України; далі — ЗК).
- земельні ділянки державної та комунальної власності надають у власність або користування для ведення фермерського господарства в порядку, передбаченому ЗК (ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 № 973-IV);
- суди у даній справі встановили, що земельні ділянки перебували у фактичному користуванні Фермерського господарства «Абшерон». Проте Позивач не оформив належним чином передачу земельних ділянок фермерському господарству як землекористувачу.
Таким чином, оскільки орендарем земельних ділянок є Позивач як фізична особа, то саме на нього відповідно до пункту 288.2 ПК покладено обов’язок сплатити орендну плату згідно з договорами оренди землі.
