Роботодавцеві як страхувальнику надали право самостійно розробляти документи, за якими він призначає соцвиплати чи відмовляє у допомозі. Затверджених форм немає. Експерт підготував для вас зразки. Адаптуйте під своє підприємство та користуйтеся
До 2023 року рішення про призначення виплати за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності ухвалювала комісія (уповноважений) із соціального страхування. Її обов’язково створювали на підприємствах, в установах та організаціях (далі — підприємство). Тепер Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі — Закон № 1105) цього не вимагає. Тож розглянемо, хто має ухвалювати рішення про призначення допомоги з тимчасової непрацездатності і як його оформити.
Які бувають страхові виплати
У Законі № 1105 знаходимо вичерпний перелік осіб, які підлягають соціальному страхуванню з тимчасової втрати працездатності. Це:
Наймані працівники набувають статусу застрахованої особи одразу, щойно з ними уклали трудовий договір (контракт). Тобто з дня, зазначеного в наказі про прийняття на роботу.
Коли людина набуває того чи того статусу, в неї виникають права. Зокрема, найманий працівник має право отримувати страхові виплати за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.
Застраховані особи мають право на страхові виплати за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності (ст. 12 Закону № 1105). Це право виникає в разі настання страхового випадку в період роботи. Під періодом роботи розуміють період, коли працівник перебуває у трудових відносинах із роботодавцем. Тож до такого періоду входять час випробування і день звільнення.
Застрахована особа може отримати допомогу:
з тимчасової непрацездатності, включаючи догляд за хворою дитиною, догляд за дитиною віком до 14 років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років;
з вагітності та пологів;
на поховання (окрім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві).
Тож якщо із працівником трапиться страховий випадок, він має право отримати страхові виплати, що йому мають призначити.
Рішення про призначення страхової виплати ухвалює страхувальник, тобто роботодавець або його уповноважена особа (ч. 3 ст. 22 Закону № 1105). Вони:
призначають страхові виплати;
контролюють правильність нарахування і своєчасність проведення страхових виплат;
ухвалюють рішення про відмову у призначенні або про припинення страхових виплат (повністю або частково);
розглядають підстави і правильність видачі документів, що є підставою для надання страхових виплат.
Відповідно, роботодавець або уповноважена ним особа має вирішити, чи є підстави призначити страхові виплати або відмовити в їх наданні. І лише після того як виплати призначить роботодавець або уповноважена особа, бухгалтер може обчислювати суму допомоги.
Керівник не завжди має достатньо часу, аби призначати страхові виплати. До того ж ухвалити рішення потрібно у строк, регламентований Законом № 1105. Тож аби страхові виплати призначали вчасно, роботодавець може уповноважити це робити інших працівників підприємства.
Перелік уповноважених осіб, їх права та обов’язки визначте в наказі по підприємству. Рекомендуємо включати до уповноважених осіб бухгалтера і кадровика. Адже саме вони обчислюють і виплачують страхові виплати.
Чітких вимог до форми і змісту наказу про призначення уповноважених осіб Закон № 1105 не містить. Тому орієнтуйтеся на загальні правила із Закону № 1105 та відповідних нормативних актів.
Зокрема, можете скористатися Положенням про комісію (уповноваженого) із страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, затвердженим постановою правління ФСС від 19.07.2018 № 13 (далі — Положення № 13). У ньому не лише визначені порядок створення комісії (уповноваженого) із соціального страхування, її права, обов’язки та функції її членів, умови і спосіб опрацювання документів, на підставі яких надають страхові виплати, а й затверджені форми відповідних протоколів, наведені умови оскарження дій комісії.
Тому якщо не хочете на свій розсуд визначати спосіб призначення і надання страхових виплат, користуйтеся Положенням № 13.
Рішення про призначення допомоги чи відмову маєте задокументувати. Форми для цього не затверджено, тому розробіть його власноруч. За основу можете взяти форму Протоколу засідання комісії із соціального страхування, затверджену Положенням № 13. Або ж скористайтеся нашими зразками.
Зауважимо, що такі документи мають містити всі відповідні реквізити. Тобто підготуйте їх на фірмовому бланку, зазначте дату створення. Рішення про призначення допомоги чи відмову має засвідчити своїм підписом відповідна посадова особа.
