ПРОБЛЕМА
Чи може підприємство включити до податкових витрат вартість товарів, робіт та послуг, отриманих від фізичної особи — єдиноподатника? Які існують обмеження щодо цього?
РІШЕННЯ
Відповідно до підпункту 5 пункту 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» від 04.11.2011 № 4014-VI з Податкового кодексу України (ПК) виключено підпункт 139.1.12 ПК, згідно з яким не включались до складу витрат витрати, понесені у зв’язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи — підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв’язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи — платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації).
Отже, на сьогодні юридичні особи — платники податку на прибуток можуть включати до складу податкових витрати з придбання товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичних осіб — підприємців, які сплачують єдиний податок, незалежно від групи, на якій знаходиться такий платник єдиного податку. Такий висновок розміщено у Єдиній базі податкових знань (категорія 102, підкатегорія 102.07.20). Але вартість придбаних товарів буде включена до податкових витрат тільки в момент їх реалізації, а не в момент придбання (пп. 138.1.1. ПК).
Умовою при цьому є доведення підприємством, що ці витрати пов’язані з господарською діяльністю підприємства та їх документальне підтвердження. Документальним підтвердженням зазначених витрат можуть бути: договір, акт прийому-передачі, квитанції, платіжні доручення та інші документи про отримання й оплату товарів, робіт чи послуг.
Разом із тим зауважимо, що ліберальне роз’яснення в Єдиній базі податкових знань не завжди гарантує таке ж ліберальне ставлення перевіряючих. При укладанні договору з платником єдиного податку рекомендуємо все ж звертати увагу на групу фізособи-єдиноподатника, оскільки першій та другій групам заборонено надавати послуги (виконувати роботи) для підприємства на загальній системі оподаткування. Таке обмеження для єдиноподатників встановлено пунктом 291.4 ПК. Власне, заборону встановлено для самих єдиноподатників, та чи не намагатимуться перенести її на витрати контрагентів? Гарантувати важко.
Також рекомендуємо прийняти до уваги, що податківці схильні вважати фіктивними ті угоди, за якими хоча б одна зі сторін не мала можливості фізично виконати дії, що складають предмет угоди: поставити товари, виконати роботи, надати послуги. Якщо ж, наприклад, підприємець-єдиноподатник не має найманих працівників чи власного обладнання, то у договорі слід хоча б передбачити можливість залучати субпідрядників до виконання таких робіт. Це може стати важливим аргументом при перевірці.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
