Згідно з підпунктом «б» підпункту 164.2.17 Податкового кодексу України (ПК) вартість безоплатного харчування, отриманого працівником, визнається його доходом (додатковим благом).
Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума ПДФО обчислюється за правилами пункту 164.5 ПК, тобто із застосуванням «натурального» коефіцієнта.
Згідно з підпунктом 14.1.47 ПК додаткові блага — кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є зарплатою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV ПК).
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий ним як додаткове благо у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов’язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом IV ПК (пп. «г» пп. 164.2.17 ПК).
До харчування, яке звільняється від оподаткування ПДФО згідно з підпунктом 165.1.9 ПК, відноситься вартість безоплатного лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів, газованої солоної води тощо, якими роботодавець забезпечує певні категорії працівників — платників ПДФО відповідно до Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XII.
Додаткове благо у вигляді суми грошового або майнового відшкодування включається до складу інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у т. ч. у натуральній формі, визначених відповідно до Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР (далі — Закон № 108), які не передбачені актами чинного законодавства.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі — Закон № 2464) інші заохочувальні та компенсаційні виплати є базою для нарахування єдиного соціального внеску (ЄСВ) у розмірі 36,76-49,7% відповідно до класу професійного ризику підприємства та утримання з цього доходу — 3,6%.
При визначенні бази оподаткування ПДФО нарахований дохід працівника слід зменшити на суму утриманого ЄСВ.
Якщо для підприємства — платника податку на прибуток на загальних підставах важливо, чи передбачене колективним договором безоплатне харчування, чи ні, то для сільгосппідприємства — платника фіксованого сільськогоспподатку це не суттєво. Адже об’єктом оподаткування для платника фіксованого сільгоспподатку є площа сільгоспугідь (п. 302.1 ПК).
Право на застосування фіксованого сільгоспподатку мають лише ті сільгосппідприємства, у яких частка сільгосптоваровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75% (п. 301.1 ПК). Тобто, при визначенні такого відсотка потрібно буде враховувати і новий вид діяльності сільгосппідприємства — власну їдальню.
При закупівлі продуктів у фізособи податковим агентом щодо виплачених фізособі доходів є підприємство (пп. 168.2.1 та п. 168.3 ПК). Підприємство зобов’язане утримати, перерахувати до бюджету ПДФО і звітувати за формою № 1ДФ. Виключення, згідно з підпунктом 165.1.24 ПК, складають продавці сільгосппродукції, що виростили таку продукцію на власній ділянці і надали податковому агенту довідку про своє право на отримання доходу у джерела його виплати без сплати ПДФО. Надання працівникам безоплатного харчування може розглядатися як база оподаткування ПДВ (п. 188.1 ПК).
Наказом Мінфіну від 23.09.2014 № 966 затверджено форми та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.
Платники податку, які згідно зі статті 209 ПК застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, крім декларації «0110» подають податкову декларацію з позначкою «0121»/«0122»/«0123» (далі — декларація 0121-0123), яка є невід’ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею.
Платники податку — сільськогосподарські підприємства усіх форм власності, які відповідають вимогам статті 209 ПК, але не обрали спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського, лісового господарства і рибальства та реалізують молоко, худобу, птицю, вовну власного виробництва, а також молочні продукти, молочну сировину та м’ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, крім декларації «0110», подають податкову декларацію з позначкою «0130», яка є невід’ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише операції, визначені пунктом 209.18 ПК.
Підготовлено членами Експертної ради системи «Експертус Податки»
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
