Відповідно до підпункту 14.1.257 Податкового кодексу України (ПК) сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, вважається безповоротною фінансовою допомогою.
Нагадаємо, що відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки.
При визначенні об’єкта оподаткування суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, суми безнадійної кредиторської заборгованості враховуються у складі інших доходів (пп. 135.5.4 ПК).
Безнадійною заборгованістю відповідно до підпункту 14.1.11 ПК є заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:
заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;
прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізособи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;
заборгованість суб’єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юрособи у зв’язку з їх ліквідацією;
заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;
заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв’язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;
прострочена заборгованість померлих фізосіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.
Якщо кредиторська заборгованість підпадає під визначення «безнадійної», і залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, платник податку повинен суму такої непогашеної кредиторської заборгованості без урахування ПДВ включити до складу доходів, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування.
Звичайно, законодавством передбачена можливість сторін змінювати умови укладеного договору, але якщо строк позовної давності кредиторської заборгованості за договором комісії в нашому конкретному випадку не перевищив 3 роки.
Зміна та розірвання договору за згодою сторін допускається майже без обмежень і без установлення в законодавстві переліку підстав для цього. Водночас це загальне правило містить винятки, коли законом установлена заборона на внесення в договір змін, зокрема, з моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 636 ЦК).
Отже, у нашому випадку сторони договору комісії мають право вносити зміни в термін його дії, уклавши додаткову угоду між сторонами. Але якщо закінчився строк позовної давності для погашення кредиторської заборгованості, то, звичайно, доведеться включити цю суму до складу доходів, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування.
Підготовлено членами Експертної ради системи «Експертус Податки»
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
