ПРОБЛЕМА
Директор підприємства у відрядженні за кордоном користувався послугами місцевого перекладача. Чи можна враховувати витрати на послуги (у т.ч. проїзд по території іноземної країни) перекладача, якщо підтвердних документів, крім квитків на проїзд перекладача, не надано?
РІШЕННЯ
Кошти, отримані працівником підприємства на відрядження, не вважаються доходом цього працівника та відносяться до податкових витрат підприємства, якщо вони розраховуються відповідно до вимог підпункту 140.1.7 Податкового кодексу України (ПК).
Так, до складу податкових витрат підприємства враховуються витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), обов’язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов’язані з правилами в’їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв’язку із здійсненням таких витрат.
Зазначені витрати можуть бути включені до складу витрат лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, включаючи чартерні рейси, рахунки, отримані з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.
Не підтверджувати документально можна лише витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв’язку з таким відрядженням. Розмір добових для відрядження за кордон може бути не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного року за кожен календарний день такого відрядження (п. 140.1.7 ПК).
Отже, сума документально непідтверджених витрат, крім добових витрат, витрат на проїзд іншої фізичної особи, включена у авансовий звіт працівника, вважається надміру витраченими коштами та оподатковується ПДФО у порядку, визначеному пунктом 170.9 ПК.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
