Як відомо з Податкового кодексу України (ПК), об’єктом оподаткування виступає прибуток, який визначається шляхом коригування фінансових результатів до процесу оподаткування (збитки або прибуток) на суму понесених витрат.
Тому при визначенні податку на прибуток орієнтуються на базу оподаткування, яка формується на основі:
- даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності;
- фінансових результатів підприємства;
- витрат.
Якщо ж платники податку у своїй обліковій діяльності застосовують міжнародні стандарти, вони все одно підпадають під дію положень ПК. Тобто у разі застосування положень ПК, в яких ідеться про стандарти обліку, використовують міжнародні стандарти.
Відповідно до Цивільного кодексу України договір поруки є поручительством третьої особи перед кредитором за її зобов’язаннями.
Тож якщо до звичайного договору купівлі-продажу або поставки додатково укладається договір поруки, при якому третя особа виступає у якості поручителя за покупця перед продавцем, це означає, що вона повністю або частково відповідає за зобов’язаннями платника. Так, поручитель по відношенню до покупця виступає у ролі кредитора.
У разі укладання договору поручительства сума зобов’язання поручителя має фіксуватись на позабалансовому рахунку 05 «Гарантії та надані забезпечення». Цей рахунок призначено для узагальнення інформації про видані підприємством гарантії і забезпечення, які виникають відповідно до договору поруки. При погашенні боргу поручителем суми, відображені на позабалансовому рахунку 05, списуються з нього.
Збільшення на цьому рахунку виникає у зв’язку з видачею поруки, а зменшення — у разі ліквідації заборгованості особою, якій вони надавались. На момент такої ліквідації заборгованості поручителем суми заборгованості за договором поруки фіксуються по дебету субрахунку 377, який називається «Розрахунки з іншими дебіторами». Якщо заборгованість погашається позичальником — субрахунок 377 закривають.
Отже, при отриманні відшкодування поручителем від покупця (боржника) розмір сплаченого зобов’язання (сума відшкодування) не включають до доходів поручителя, а перераховані грошові кошти у якості погашення зобов’язань продавцю відповідно до договору поруки не відносять до витрат боржника.
Важливо пам’ятати, що кожний конкретний випадок відносин податкового характеру, вимагає аналізу документів, що дає можливість більш правильно ідентифікувати предмет звернення.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
