бухгалтер-експерт, кандидат економічних наук, м. Чернігів
Проти підприємства порушено справу про банкрутство. Ліквідація не єдиний варіант рішення проблеми, так як можна відновити платоспроможність через проведення процедури санації. До того ж держава через деякі послаблення у податковій сфері також сприяє фінансовому оздоровленню підприємства. Якими є особливості сплати податків у цей непростий санаційно-ліквідаційний період – у сьогоднішньому огляді.
Почнемо з того, що порушення щодо підприємства справи про банкрутство зовсім не означає, що воно позбувається обов’язку сплачувати встановлені податковим законодавством платежі (податки та збори).
У пункті 1.1 Податкового кодексу України (ПК) встановлено, що він регулює відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні.
Підприємство перебуває у стадії ліквідації. Його засновники вносили до статутного капіталу кошти в іноземній валюті. Іноземних інвестицій при цьому не реєстрували. Далі розглянемо порядок повернення внесків засновникам, особливості оподаткування та обліку в разі повернення внеску одному із засновників, а також у разі відмови засновника від своєї частки.
Санація – це одна із судових процедур банкрутства. Таким чином, поняття банкрутства підприємства є ширшим за поняття санації, оскільки включає його так само, як і процедури розпорядження майном боржника та ліквідації банкрута.
Банкрутство підприємства – це уже кінець господарського життя підприємства, колигосподарським судом визнається неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити грошові вимоги кредиторів, визначені в порядку, встановленому цим Законом, інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури (ст. 1 Закону про банкрутство). Санація є правом боржника і кредитора (ч. 1 ст. 6 Закону про банкрутство).
Увага:банкрутство визнається у випадках коли неможлива санація та мирова угода або боржник і кредитори не можуть досягти згоди по процедурі санації.
Процедура санації
Як зазначено в абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону про банкрутство, термін «санація» означає систему заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації і спрямовані на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення — у повному обсязі або частково — вимог кредиторів шляхом реструктуризації підприємства, боргів і активів та/або зміни організаційно-правової та виробничої структури боржника. Тобто перебування підприємства у процедурі санації однозначно свідчить про порушення стосовно такого підприємства справи про банкрутство.
У зв’язку з цим варто звернути увагу на наслідки, які настають для підприємства-боржника у разі порушення стосовно нього процедури банкрутства, у т. ч. процедури санації.
Перебування підприємства у процедурі санації однозначно свідчить про порушення справи про банкрутство.
По-перше, дія щодо боржника мораторію на задоволення вимог кредиторів — зупинення виконання боржником своїх зобов’язань, у т.ч. щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня запровадження мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію (ч. 1 ст. 19 Закону про банкрутство). Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів (ч. 3 ст. 19 Закону про банкрутство), зокрема існують такі послаблення:
заборонено здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів по майновим вимогам, у т.ч. застави;
не виконуються вимоги, на які поширено мораторій;
не нараховується неустойка (штраф, пеня) за невиконання або неналежне виконання зобов’язань;
припиняється перебіг терміну позовної давності;
не здійснюється індексація грошових зобов’язань за час прострочення.
Винятки по мораторію наведено у ч. 5 ст. 19 Закону про банкрутство, зокрема це зарплата й зобов’язання поточних кредиторів, тобто таких, які виникли після порушення процедури санації.
По-друге, наслідком введення процедури санації є перехід усіх повноважень щодо провадження господарської діяльності боржника до арбітражного керуючого — керуючого санацією, який її здійснює з огляду на наслідки запровадженого мораторію.
Отже, Закон про банкрутство не встановлює якогось особливого порядку сплати податків у процедурі санації, окрім одного нюансу — він розподіляє податкові зобов’язання боржника на ті, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, й ті, що виникли після його порушення. З огляду на правило мораторію на задоволення вимог кредиторів ті податкові зобов’язання, що виникають у боржника, який перебуває у процедурі санації після порушення провадження у справі про банкрутство, отримують статус поточних і мають сплачуватися на загальних підставах, передбачених ПК.
Отже, можна дійти висновку, що Закон про банкрутство встановлює особливий порядок сплати тих податкових зобов’язань боржника, який перебуває у процедурі санації, що виникли до дня порушення справи про його банкрутство і, відповідно, до дня запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів, що вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство (ч. 2 ст. 19 Закону про банкрутство).
Штраф, пеня, неустойка під час санації не нараховуються.
Податкові зобов’язання боржника, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, вважаються конкурсними грошовими зобов’язаннями, а податковий орган — конкурсним кредитором (ст. 1 Закону про банкрутство). Це зобов’язує податковий орган заявити такі конкурсні грошові (податкові) вимоги до реєстру вимог кредиторів боржника протягом 30 днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, що, як правило, відбувається у процедурі розпорядження майном (ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство). Тож у разі заявлення податковим органом конкурсних грошових (податкових) вимог до реєстру вимог кредиторів боржника протягом зазначеного строку такі вимоги відповідно до пп. 3 ч. 1 ст. 45 Закону про банкрутство потрапляють до третьої черги цього реєстру, перебувають у ньому в тому числі в період дії процедури санації боржника і, відповідно, мають бути задоволені керуючим санацією.
Податкові зобов’язання, що виникають після дня початку процедури санації, сплачуються у загальному порядку.
Увага: зобов’язання підприємства, у т.ч. податкові, діляться на “до” та “після” дати порушення процедури банкрутства. По першим – мораторій, по другим – треба виконувати.
Якщо ж конкурсний кредитор — податковий орган «не встигне» або «забуде» заявити такі конкурсні грошові (податкові) вимоги до реєстру вимог кредиторів протягом 30-денного строку, передбаченого ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство, то такі вимоги не є конкурсними і будуть погашатися у ліквідаційній процедурі у шосту чергу (ч. 4 ст. 23 Закону про банкрутство).
Увага:вчасно заявлені ДФС податкові зобов’язання потрапляють до 3-ї черги реєстру вимог кредиторів, а невчасно – до 6-ї черги.
Якщо штрафні санкції виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, податковий орган має їх заявити до реєстру вимог кредиторів боржника, і вони потраплять до шостої черги задоволення (п. 6 ч. 1 ст. 45 Закону про банкрутство), де й перебуватимуть під час процедури санації.
Увага:штраф, пеня, неустойка – це 6-а черга реєстру вимог кредиторів.
Є одне гарне податкове послаблення, яким слід скористатися під час проведення процедури санації. Є пільга, яка тимчасово звільняє від сплати ПДВ при ліквідації за процедурою Закону про банкрутство! Так, згідно п. 46 підрозділу 2 Перехідних положень ПКУ тимчасово, до 1 січня 2020 року діє звільнення від ПДВ на операції боржника з постачання товарів для цілей погашення його заборгованості перед кредиторами відповідно до плану санації, затвердженого згідно із статтею 6 Закону про банкрутство. Також не нараховуються компенсаційні податкові зобов’язання за п. 198.5 ПКУ.
Увага:під час процедури санації діє пільгове звільнення від сплати ПДВ по операціях постачання до кінця 2019 року.
ДФС в індивідуальній податковій консультації від 27.11.2017 р. № 2720/6/99-99-15-03-02-15/ІПК підкреслює, що згадана пільга щодо ПДВ діє тільки у разі, якщо отримана боржником від покупця оплата за поставлені товари буде використана виключно для цілей погашення його заборгованості перед кредиторами відповідно до погодженого плану санації.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
