Порядок надання відпусток, зокрема щорічних, регулюється Законом України «Про відпустки» 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки).
Надання щорічної відпустки здійснюється почергово згідно з графіками, про які безпосередньо повідомляють працівників. Графік відпусток затверджується власником підприємства (уповноваженим ним органом) з обов’язковим його погодженням з виборним органом профспілки чи профспілковим представником або іншим уповноваженим органом, вибраним трудовим колективом.
Графік відпусток визначає конкретний період щорічної відпустки, узгоджений між власником (уповноваженим органом) та працівником. Дата початку відпустки повідомляється працівнику роботодавцем не пізніше ніж за два тижні до передбаченого графіком терміну.
Законодавством України не передбачено обов’язкової форми графіка відпусток, тому він складається в довільному варіанті.
Норми Закону про відпустки щодо складання графіків відпусток поширюються на всіх громадян України, а також іноземних громадян, які уклали трудові договори з підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами. При цьому не має значення форма власності, вид діяльності та галузева належність.
Отже, графік відпусток потрібно складати навіть і тоді, коли на підприємстві працює три працівники.
За заявою працівника щорічна відпустка може ділитися на частини. Основна частина такої відпустки має становити не менше чотирнадцяти календарних днів. Та вона не обов’язково має бути надана першою.
Стаття 12 Закону про відпустки встановлює, що надання щорічної відпустки з поділом на частини за заявою працівника — це право роботодавця, а не обов’язок.
При цьому, з урахуванням виробничих обставин, роботодавець може не погодитись на надання відпустки з поділом за бажанням працівника, а запропонувати інший варіант поділу відпустки або не поділити її взагалі.
Якщо працівник не використав щорічну відпустку, зазвичай надання щорічної відпустки відбувається до кінця робочого року. У разі якщо і в цей період щорічну відпустку працівник не використав, то вона має надаватись не пізніше дванадцяти місяців після закінчення робочого року.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"