Зміст статті:Катерина Гривнак
державний радник податкової служби ІІІ рангу, Київ
Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи, а також відповідні органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади в межах своїх повноважень (ст. 4 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV; далі — Закон № 161).
Втрата первинних документів через руйнування офісу
Умови, на яких земельну ділянку надають в оренду, визначає договір оренди. Бо, як визначено у статті 13 Закону № 161, договір оренди землі — це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар, своєю чергою, має використовувати таку земельну ділянку відповідно до умов договору й вимог земельного законодавства.
Договір оренди земельної ділянки із земель державної та комунальної власності укладають на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування — орендодавця або за результатами аукціону.
Орендна плата — істотна умова договору
Однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу й умов розрахунків, строків, порядку внесення і перегляду, а також відповідальності за її несплату (ст. 15 Закону № 161).
Відносини щодо оренди землі приватної власності стосуються лише орендодавця як власника й орендаря, а розмір орендної плати за земельну ділянку регулюється лише договором між цими двома суб’єктами.
Та зовсім інша справа, коли орендодавцем земельної ділянки є відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування. Адже в такому випадку йдеться про податкові зобов’язання орендаря. Позаяк орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності (далі — орендна плата) є однією з форм плати за землю у складі податку на майно (пп. 14.1.147 Податкового кодексу України; ПК). Саме таку плату контролюють органи ДФС.
Як визначає пункт 9 типової форми договору оренди землі, затвердженої постановою КМУ від 03.03.2004 № 220, орендну плату за земельні ділянки державної або комунальної власності орендар вносить із зазначенням відсотків суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Розмір орендної плати за названі земельні ділянки обчислюють з огляду на їх цільове призначення і коефіцієнти індексації.
Але, з іншого боку, в пункті 288.5 ПК встановлені граничні розміри орендної плати (нижня і верхня межа). І орендар сплачує орендну плату до бюджету зважаючи на ці межі.
Граничні розміри орендної плати
Протягом останніх років законодавчу норму щодо граничних розмірів орендної плати неодноразово змінювали. Відповідно змінювався і мінімальний розмір орендної плати.
Починаючи з 01.01.2017 розмір орендної плати встановлюють у договорі, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, встановлений для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території (пп. 288.5.1 ПК). Тобто з 01.01.2017 розмір орендної плати знову «прив’язаний» до розміру земельного податку, як було до 01.04.2014.
Із 01.01.2017 запроваджено також окремий максимальний розмір орендної плати для деяких категорій земель. Зокрема, орендна плата для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку (пп. 288.5.4 ПК). Для земель баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджує Кабмін, граничний розмір орендної плати обмежено 0,1% нормативної грошової оцінки (пп. 288.5.5 ПК).
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
