Часто як роботодавці, так і самі працівники стикаються із таким поняттям, як ненормований робочий день. Нажаль, деякі підприємці мають власне тлумачення цього терміну, через що виникають порушення прав працівників або вони працюють у невідповідних умовах, на які самі ж і підписуються через банальне не володіння інформацією. Отже, що потрібно знати про ненормований робочих день як роботодавцям так і працівникам.
І не забуваємо про бухгалтерів, адже саме на їх долю припадає розрахунок заробітної плати, обчислення податкових відрахувань, нарахування лікарняних, страховки, відпускних та відрядних.
Тож давайте разом дізнаємось, що таке ненормований робочий день і які особливості обчислення заробітної плати при ненормованому робочому дні.
Що таке ненормований робочий день?
Ненормований робочий день – особливий режим робочого часу, що встановлюється для певної категорії працівників у випадку, коли неможливо встановити нормування часу трудового процесу відповідно до Наказу Мінпраці від 10.10.1997 р. №7. За необхідності такі працівники виконують роботу понад нормальну тривалість часу і така робота не вважається надурочною. У такому випадку, визначається не тільки тривалістю робочого часу, але і колом обов’язків, а також обсягом виконаних робіт, навантаженням.
Ненормований робочий день не може застосовуватись для працівників, що працюють неповний робочий день. Але може бути застосованим до працівників, що працюють на умовах неповного робочого тижня.
На працівників, що працюють за ненормованим робочим днем поширюється встановлений на підприємстві чи в установі робочий час. Роботодавець не має права систематично залучати працівників, що працюють за ненормованим робочим днем до роботи понад встановлену тривалість робочого часу.
Ненормований робочий день може застосовуватись на підприємствах незалежно від форми власності до:
- Керівників;
- Спеціалістів;
- Робітників, тощо.
Робота яких:
- Не піддається точному обліку часу;
- За своїм характером не поділяється на частини визначеної тривалості;
- Розподіляється на власний розсуд працівника.
Міністерства та центральні органи виконавчої влади за погодженням з відповідними галузевими профспілками можуть затверджувати орієнтовний перелік робіт, професій і посад працівників з ненормованим робочим днем.
Конкретний список професій і посад, до яких може застосовуватись ненормований робочий день визначається колективним договором.
Підприємство чи установа можуть самостійно визначати в колективному договорі перелік професій та посад, до яких може застосовуватись ненормований робочий день і може самостійно встановлювати тривалість щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день за кожним видом професій чи посад, або враховуючи періодичність виконання робіт чи обсяг виконаної роботи. Відповідно до інформації зазначеної в листі Мінсоцполітики від 24.09.2013 р. №825/13/156-13.
Щодо додаткової відпустки працівникам, що працюють за ненормованим робочим днем
При ненормованому робочому дня, працівникові надається додаткова відпустка до 7 календарних днів. Тривалість додаткової відпустки має встановлюватись колективним договором, за яким працівник власне і працює. У колективному договорі має бути прописана тривалість додаткової відпустки за кожною професією чи посадою, для якої передбачений ненормований робочий день. Зазвичай, додаткова відпустка розраховується пропорційно до об’єму роботи чи посади, для якої власне вона і передбачена через роботу за ненормованим робочим днем.
Зміна такої відпустки на грошову компенсацію не передбачена Наказом Мінпраці від 10.10.1997 р. №7.
Власне не передбачена доплата за ненормований робочий день і КЗпП.
Проте, водіям, що працюють за ненормованим робочим днем надається компенсація у вигляді щорічної додаткової відпустки і у випадках, передбачених законодавством проводиться відповідна доплата за виконаний обсяг робіт, ступінь складності, напруженості, самостійності тощо.
Право на додаткову відпустку у зв'язку із ненормованим робочим днем мають усі працівники, що працюють за таким режимом. Розмір додаткової відпустки складає від 1 до 7 календарних днів, і встановлюється колективним договором.
Право на доплату мають лише ті категорії працівників, для яких це окремо передбачено спеціальними нормативними актами, як наприклад для водіїв. І хоч законодавством не встановлено вимоги щодо проведення доплат за виконані обсяги роботи за ненормованим робочим днем, підприємства можуть самостійно і за бажанням встановлювати таку доплату.
Оплата при роботі за ненормованим робочим днем
А тепер перейдемо до найцікавішого – оплати праці за ненормованим робочим днем. Табелювання таких працівників здійснюється у загальному порядку і відповідно до кількості відпрацьованих годин. Оплата годин праці відбувається відповідно до окладу чи тарифної ставки працівника, пропорційно до відпрацьованого часу. Але при розрахунку оплати працівнику, що працює за ненормованим робочим днем, слід керуватися наступними правилами:
- у разі потреби такі працівники виконують роботу понад нормальну тривалість робочого часу і така робота не вважається надурочною і відповідно не підлягає подвійній оплаті;
- роботодавець не має права систематично залучати працівників до роботи понаднормово. Кількість годин перепрацьованого часу при такій роботі має бути встановлена колективним договором.
На відпустку та доплату такі працівники мають право пропорційно до часу, відпрацьованого в режимі неповного робочого дня за певною посадою.
Форма табелю (затверджена Наказом Держстату від 05.12.2008 р. №489) за необхідності може бути доповнена іншими показниками, що необхідні для обліку робочого часу на підприємстві. Однак слід пам’ятати, що в табелі повинні відображатися всі позиції, які застосовуються на підприємстві для працівників.
Завантажити форму табелю:
Форма табелю також не містить і умовних позначень для часу, який було відпрацьовано в режимі ненормованого робочого часу. Втім, за потреби можна використовувати іншу форму робочого табеля або ввести власні умовні позначення для такого часу.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
