Щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день надається працівникам як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, потребу періодичного виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу (п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96ВР; далі — Закон про відпустки).
Відповідно до пункту 1 Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці (затверджено наказом Мінпраці України від 10.10.1997 № 7; далі — Рекомендації) ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу.
За потреби зазначена категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці у цьому випадку визначається не лише тривалістю робочого часу, а й колом обов’язків й обсягом виконаних робіт (навантаженням).
На працівників з ненормованим робочим днем поширюється встановлений на підприємстві режим робочого часу. Проте за необхідності вони можуть виконувати роботу понад нормальну тривалість робочого часу.
Особливості та чотири приклади розрахунку компенсації за невикористану відпустку, якщо працівник звільняється у 2024 році. Обчислення компенсації 2024 року, якщо у 2023-му є періоди без виплат працівникам
Тривалість додаткової відпустки за ненормований робочий день
Щоб дізнатися кількість днів додаткової відпустки за ненормований робочий день, звернемося до Закону про відпустки.Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається працівникам з ненормованим робочим днем — тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою (ч. 2 ст. 8 Закону про відпустки)
Отож бачимо, що надають щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день тривалістю до 7 к. дн. Це може бути і інша кількість днів, максимум – 7. Конкретну її тривалість встановлюйте у:
колективному договорі по кожному виду робіт, професій та посад; або
трудовому договорі.
Тривалість щорічних додаткових відпусток за особливий характер праці, до яких належить і відпустка за ненормований робочий день, залежить від часу зайнятості того чи того працівника в цих умовах (ч. 2 ст. 8 Закону про відпустки, абз. 2 п. 3 Рекомендацій).
Відпустку за ненормований робочий день надавайте пропорційно часу, відпрацьованому на роботі, посаді, що дають право на таку відпустку (п. 8 Рекомендацій № 7).
Важливо! Військовий стан – не причина відмовляти працівникам у відпустці за ненормований робочий день.
Хто має право на додаткову відпустку за ненормований робочий день
Перелік посад, для яких встановлюється додаткова відпустка за ненормований робочий день (далі — Перелік), визначають:
сторони колективного договору (роботодавець з однієї сторони і один або кілька профспілкових органів, а у разі відсутності таких органів — представники працівників, обрані і уповноважені трудовим колективом, з другої сторони; ст. 3 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993 № 3356-XII; далі — Закон про колективні договори) — на етапі підготовки проекту колективного договору;
сторони трудового договору — при підготовці письмового трудового договору.
Час роботи, що «заробляє» відпустку за ненормований робочий день
До стажу роботи, що надає право на відпустку за ненормований робочий день належить:
час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади;
час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.
Стаж для надання відпустки за ненормований робочий день рахуйте у робочих днях. Враховуйте ті робочі дні, у які працівник відпрацював у відповідних умовах не менше половини тривалості робочого дня.
