Списання незапитаних дивідендів

Учасники господарського товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку у вигляді дивідендів.

Відомості про порядок розподілу прибутку, зокрема, строки і порядок виплати дивідендів, мають містити установчі документи господарського товариства.

Порядок виплати дивідендів в акціонерному товаристві

В акціонерному товаристві (АТ) дивідендом вважають частину чистого прибутку, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу.

Порядок виплати дивідендів встановлює стаття 30 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI.

Дивіденди виплачують лише грошовими коштами у такі строки:

·         за простими акціями — не пізніше шести місяців з дня прийняття зборами акціонерів такого рішення;

·         за привілейованими акціями — не пізніше шести місяців після закінчення звітного року.

Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами АТ.

Для кожної виплати дивідендів наглядова рада АТ встановлює дату складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати.

Акціонерне товариство в порядку, установленому статутом, повідомляє осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок та строк їх виплати.

Зважаючи на викладене, якщо у встановлений строк дивіденди виплачені не були, це вважається порушенням прав акціонерів на отримання дивідендів.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Порушення порядку або строку виплати дивідендів за наявності відповідного рішення загальних зборів згідно зі статтею 163-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення тягне за собою накладення штрафу на посадову особу підприємства від 300 до 500 нмдг (від 5100 до 8500 грн.), а при повторному порушенні протягом року — від 500 до 1000 нмдг (від 8500 до 17 000 грн.).

Коли дивіденди вважають простроченими

Спеціального порядку поширення строку позовної давності щодо виплати дивідендів чинне законодавство не містить. Тому діють загальні вимоги, установлені для позовної давності у главі 19 Цивільного кодексу України (ЦК).

Стаття 257 ЦК установлює загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК). У цій ситуації це строк, у межах якого акціонер може звернутися до суду за захистом свого права на отримання дивідендів.

Перебіг цього строку починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК).

Тобто якщо дивіденди не були виплачені акціонеру у зв’язку з відсутністю вимоги такого акціонера щодо їх виплати, у такому разі немає ані початку перебігу позовної давності, ані її спливу.

Якщо АТ не виконує свого обов’язку з виплати дивідендів через незалежні від акціонера обставини, чим порушує права такого акціонера, то така невиплата призводить до початку перебігу строку позовної давності.

Дивіденди як безповоротна фінансова допомога

З метою оподаткування сума заборгованості, не стягнута після закінчення строку позовної давності, вважається безповоротною фінансовою допомогою (пп. 14.1.257 ПК).

Тож головним критерієм для визнання заборгованості за невиплаченими дивідендами безповоротною фінансовою допомогою є сплив строку позовної давності вимоги акціонерів про їх виплату.

У разі якщо невиплата дивідендів виникла через невиконання АТ обов’язку щодо виплати дивідендів через незалежні від акціонера обставини, сума невиплачених дивідендів набуває статусу безповоротної фінансової допомоги.

Зокрема, позаяк дивіденди за простими акціями виплачують не пізніше шести місяців з дня прийняття зборами акціонерів такого рішення, позовна давність у такому разі збігає через три з половиною роки з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.

Після закінчення строку позовної давності АТ має включити суму невиплачених акціонерам дивідендів до складу інших доходів. Адже згідно з пунктом 7 П(С)БО 15 «Дохід» інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов’язані з операційною діяльністю підприємства, включаються до складу інших доходів (див. Приклад).

У бухгалтерському обліку списання прострочених дивідендів відображають таким записом:

дебет субрахунку 671 «Розрахунки за нарахованими дивідендами» — кредит субрахунку 746 «Інші доходи».

ВРІЗ 1

Звертаємо увагу, що авансовий внесок з податку на прибуток, а у разі нарахування дивідендів фізичній особі — податок на доходи фізичних осіб, сплачуються до бюджету при виплаті дивідендів акціонерам. Такі вимоги встановлюють пункти 57.1-1 та 168.1 ПК.

Отже, авансовий внесок з податку на прибуток та ПДФО сплачують до бюджету лише під час виплати дивідендів. До здійснення виплати дивідендів суму нарахованих дивідендів відображають у складі кредиторської заборгованості у повному обсязі.

Списання дивідендів у депозит нотаріуса

Є ще один спосіб списання дивідендів — внести суму несплачених дивідендів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори на підставі статті 537 ЦК.

Виконати своє зобов’язання у такий спосіб АТ може у разі:

• відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов’язання;
• ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку;
• відсутності представника недієздатного кредитора.

Тобто у разі відсутності акціонера у місці виконання зобов’язання щодо виплати дивідендів АТ може перерахувати невиплачені суми дивідендів у депозит нотаріуса. А нотаріус має повідомити таких акціонерів у порядку, встановленому законом, про внесення боргу у депозит.

Прийняття нотаріусом у депозит грошових сум регулює глава 13 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-XII та глава 21 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мін’юсту від 22.02.2012 № 296/5 (далі — Порядок вчинення нотаріальних дій).

Документом, що підтверджує внесок боржника, є квитанція.

Відповідно до пункту 3.1 глави 21 Порядку вчинення нотаріальних дій на підставі виписок з рахунків, що свідчать про надходження відповідних сум, особі, яка внесла грошові суми в депозит, нотаріус видає квитанцію встановленого зразка. Права частина квитанції (квитанція) видається особі, яка внесла грошову суму в депозит. Ліва її частина (корінець квитанції) залишається у справах державної нотаріальної контори або приватного нотаріуса. На прохання АТ напис про внесок може бути зроблений на поданому документі, що встановлює заборгованість, або з якого випливає внесення грошових сум у депозит.

ВРІЗ 2

У такому разі внесені суми несплачених дивідендів у депозит нотаріуса не вважатимуть безповоротною фінансовою допомогою. Суми таких дивідендів можна вважати виплаченими (за умови, якщо строк позовної давності не сплив).

З цього приводу красномовним є роз’яснення податківців, надане у листі ДПА «Про податковий облік не отриманих акціонерами дивідендів» від 01.11.2006 № 20320/7/15-0317, яке не втратило своєї актуальності і сьогодні. Про це свідчить актуалізоване роз’яснення на цю саму тему, розміщене у № 35/2013 «Вісника Міністерства доходів і зборів України».

Податківці вважають, що одночасно із внесенням дивідендів на депозит нотаріуса платник податку, який прийняв рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам, має нарахувати та внести до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток (за умови, що нарахування авансового внеску не було здійснено платником раніше).

Сама сума дивідендів не зменшується на суму авансового внеску. Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення податкового зобов’язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за звітний (податковий) рік (пп. 57.1-1.2 ПК).

У цьому листі нічого не зазначено про ПДФО. Мабуть тому, що при утриманні ПДФО сума доходу, що підлягає виплаті, зменшується на суму ПДФО. Оскільки роль податкового агента у цьому випадку передана нотаріусу, то саме він має утримати та перерахувати до бюджету ПДФО під час виплати дивідендів акціонерам ― фізичним особам (якщо вони знайдуться).

ПРИКЛАД. Списання в обліку АТ прострочених дивідендів

Згідно з рішенням загальних зборів акціонерів про виплату дивідендів АТ «Алмаз» нарахувало дивіденди своїм акціонерам – фізичним особам у сумі 20 000 грн.

Порядок та строки виплати дивідендів зазначено у рішенні. Однак протягом 3 років з дня, наступного за встановленим строком виплати, дивіденди так і не були виплачені акціонерам у зв’язку з невстановленням їх місця знаходження.

ВРІЗ 1

Важливо

Авансовий внесок та ПДФО не сплачуються

до бюджету у разі визнання суми невиплачених дивідендів безповоротною фінансовою допомогою

ВРІЗ 2

Зверніть вагу

Не вважаються безповоротною фінансовою допомогою

суми несплачених дивідендів, внесені у депозит нотаріуса