Відповідно до статті 14 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 № 2297-VI (далі — Закон № 2297) поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб’єкта персональних даних. Поширення персональних даних без згоди суб’єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. При цьому виконання вимог встановленого режиму захисту персональних даних забезпечує сторона, що поширює ці дані (ч. 2, 3 ст. 14 Закону № 2297).
Визначаючи, чи буде правомірним поширення персональних даних (тобто передання відомостей про фізичну особу), маємо з’ясувати:
1) чи передбачена можливість/необхідність передання відповідних відомостей певним законом;
2) чи мають місце «інтереси національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Звертаючись до організації із запитом про надання інформації щодо наявних транспортних засобів, військовий комісаріат діє відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі — Закон про мобілізацію), статтею 6 якого передбачено військово-транспортний обов’язок підприємств, установ та організацій усіх форм власності (далі — підприємство).
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ Військово-транспортний обов’язок установлюється з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період транспортними засобами і технікою і поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, у т. ч. на залізниці, порти, пристані, аеропорти, нафтобази, автозаправні станції дорожнього господарства та інші підприємства, які забезпечують експлуатацію транспортних засобів, а також на громадян — власників транспортних засобів.
Згідно з частинами 2 і 3 статті 6 Закону про мобілізацію виконання військово-транспортного обов’язку під час мобілізації, якщо не введений правовий режим воєнного чи надзвичайного стану, здійснюється згідно з Мобілізаційним планом України шляхом безоплатного залучення транспортних засобів підприємств усіх форм власності для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на умовах їх повернення власникам після оголошення демобілізації.
Обсяги транспортних засобів за типами та марками, які планується залучити під час мобілізації, для підприємств усіх форм власності, встановлюються згідно з Мобілізаційним планом України місцевими державними адміністраціями за поданням військових комісаріатів.
Приймання-передача транспортних засобів, залучених під час мобілізації, та їх повернення після оголошення демобілізації здійснюються на підставі актів приймання-передачі, в яких зазначають відомості про власників, технічний стан, залишкову (балансову) вартість та інші необхідні дані, що дають змогу ідентифікувати транспортні засоби.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ Повернення транспортних засобів власнику здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту оголошення демобілізації.
На виконання частини 2 статті 6 Закону про мобілізацію Кабінетом Міністрів України було затверджено Положення про військово-транспортний обов’язок (постанова КМУ від 28.12.2000 № 1921) (далі — Положення № 1921).
Відповідно до пунктів 13, 14 Положення № 1921 установлені Генеральним штабом Збройних Сил за погодженням з Кабінетом Міністрів України завдання з підготовки та передачі транспортних засобів військовим формуванням, а також порядок, пункти та терміни цієї передачі у мирний час доводяться до їх власників відповідними місцевими держадміністраціями через військові комісаріати.
Відповідальність за підготовку транспортних засобів для передачі військовим формуванням покладається на керівників підприємств і громадян — власників транспортних засобів, які зобов’язані забезпечити:
- відбір разом з представниками військових формувань відповідних транспортних засобів за типами і марками;
- виконання основних вимог до транспортних засобів, призначених для передачі військовим формуванням на період мобілізації та у воєнний час, та наявність запасних частин, шанцевого інструменту і заправного інвентарю, що входять у комплекти, які разом з транспортними засобами передаються військовим формуванням на період мобілізації та у воєнний час;
- підготовку транспортних засобів для перевезення особового складу та встановлення спеціального обладнання; заміну за погодженням з районними (міськими) військовими комісаріатами застарілих транспортних засобів новими і більш досконалими у разі їх надходження; проведення перевірки технічного стану транспортних засобів, призначених для передачі військовим формуванням згідно з мобілізаційними планами; розроблення необхідних мобілізаційних документів про постачання транспортних засобів (крім транспортних засобів, власниками яких є громадяни);
- подання до військових комісаріатів один раз на рік, не пізніше грудня, відомостей про наявність і технічний стан транспортних засобів, а також про громадян, які працюють на підприємстві на цих засобах;
- доставку транспортних засобів, призначених для передачі військовим формуванням, відповідно до нарядів районних (міських) військових комісаріатів у визначені пункти.
ВРІЗ
Отже, підзаконним актом, розробленим на виконання закону, передбачено необхідність подання до військових комісаріатів відомостей не тільки про транспортні засоби, а й про громадян, які працюють на цих засобах.
Чи мають тут місце «інтереси національної безпеки, економічного добробуту та прав людини»? Чи дотримано другу умову для законної передачі персональних даних?
Передусім слід звернути увагу на поняття «в інтересах національної безпеки», яке тлумачимо відповідно до статті 1 Закону України «Про основи національної безпеки України» від 19.06.2003 № 964-IV (далі — Закон про основи національної безпеки).
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ Національна безпека — захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони, … захисту інформації, … при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам.
З огляду на суспільно-політичну ситуацію, яка наразі склалася в Україні, можна виділити низку актуальних загроз національним інтересам і національній безпеці України, передбачених статтею 7 Закону про основи національної безпеки, а саме:
- посягання на державний суверенітет України та її територіальну цілісність, територіальні претензії з боку інших держав;
- спроби втручання у внутрішні справи України з боку інших держав;
- розвідувально-підривна діяльність іноземних спеціальних служб;
- загроза посягань з боку окремих груп та осіб на державний суверенітет, територіальну цілісність, економічний, науково-технічний і оборонний потенціал України, права і свободи громадян;
- спроби створення і функціонування незаконних воєнізованих збройних формувань та намагання використати в інтересах певних сил діяльність військових формувань і правоохоронних органів держави;
- прояви сепаратизму, намагання автономізації за етнічною ознакою окремих регіонів України;
- нарощування іншими державами поблизу кордонів України угруповань військ та озброєнь, які порушують співвідношення сил, що склалося;
- загроза проявів сепаратизму в окремих регіонах України;
- небезпечне зниження рівня забезпечення військовою та спеціальною технікою та озброєнням нового покоління Збройних Сил України, інших військових формувань, що загрожує зниженням їх боєздатності;
- повільність у здійсненні та недостатнє фінансове забезпечення програм реформування Воєнної організації та оборонно-промислового комплексу України;
- намагання маніпулювати суспільною свідомістю, зокрема, шляхом поширення недостовірної, неповної або упередженої інформації.
З огляду на наявність в Україні зазначених загроз національній безпеці Указами Президента України «Про часткову мобілізацію», затвердженими Законами України від 17.03.2014 № 1126-VII, від 06.05.2014 № 1240-VII та від 15.01.2015 № 113-VIII, запроваджено відповідні мобілізаційні заходи.
Ураховуючи, що наразі в державі триває часткова мобілізація, то підготовка й утримання в належному стані техніки та об’єктів, призначених для передачі в разі мобілізації Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, як складові змісту мобілізаційної підготовки (ч. 3 ст. 3 Закону про мобілізацію), належать до комплексу заходів, які здійснюються з метою забезпечення оборони держави (ч. 1 ст. 3 Закону про мобілізацію). Тож можна дійти висновку, що передання військовому комісаріату відомостей про автотранспортні засоби, які є в організації, та працівників, які працюють на цих транспортних засобах, обумовлено саме інтересами національної безпеки.
Отже, передання військовому комісаріату відомостей про працівників, які працюють на транспортних засобах, відповідає нормам законодавства, у т. ч. у сфері захисту персональних даних.
Понад це, оскільки передача таких даних обумовлена необхідністю виконання підприємствами та організаціями обов’язку, який передбачений законом (ст. 6 Закону про мобілізацію), тобто здійснюється на підставі пункту 5 частини 1 статті 11 Закону № 2297, не потрібно отримувати від працівників згоду на передання відомостей про них до військових комісаріатів у зв’язку з виконанням військово-транспортного обов’язку.
ВРІЗ
Залучення транспортних засобів під час мобілізації
здійснюється військовими комісаріатами на підставі рішень місцевих державних адміністрацій, які оформлюються відповідними розпорядженнями
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
