Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни» від 14.05.2015 № 426-VIII (далі — Закон № 426), Кодекс законів про працю України (ст. 77-2), Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (ст. 16-2, далі — Закон про відпустки) і Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (ст. 12, далі — Закон № 3551) доповнено новим видом відпустки: учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом № 3551, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік (далі — додаткова відпустка окремим категоріям ветеранів війни).
Тож з’ясуймо, хто має оплачувати цю відпустку — роботодавець чи держава.
Згідно з частиною першою статті 17 Розділу IV «Заключні положення» Закону № 3551 фінансування витрат, пов’язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Згідно з абзацом третім пункту 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28.12.1914 № 80-VIII норми і положення статті 12 Закону № 3551 застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Порядок надання пільг, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.1994 № 94 (далі — Порядок № 94).
Згідно з пунктом 6 Порядку № 94 витрати державних органів, органів місцевого і регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій (далі — організації), пов’язані з наданням пільг, передбачених Законом № 3551, покриваються місцевими фінансовими органами на підставі розрахунків, поданих організаціями, шляхом перерахування коштів на їх рахунки в установах банків.
Пільги, передбачені зазначеним Законом, надаються організаціями за рахунок власних коштів з наступним відшкодуванням їх з бюджету за встановленими нормами в погоджені з фінансовими органами терміни.
Відшкодування організаціям витрат, пов’язаних з наданням пільг, фінансові органи провадять за рахунок коштів місцевих бюджетів на підставі перевірених ними розрахунків, поданих організаціями.
Організації подають фінансовому органу за місцем їх знаходження платіжне доручення на погоджену загальну суму витрат у чотирьох примірниках.
Типову форму табеля обліку використання робочого часу (форма № П-5) затверджено наказом Держкомстату України «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» від 05.12.2008 № 489 (далі — Наказ № 489). Відповідно до Наказу № 489 типова форма № П-5 є рекомендованою. За потреби організація може адаптувати типову форму табелю за умови збереження передбачених нею показників щодо явок та неявок працівників, та доповнювати графами і кодами, необхідними для обліку робочого часу.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Додаткові коди, введені до табелю обліку використання робочого часу, мають відрізнятися від кодів, передбачених типовою формою П-5.
Типовою формою П-5 не передбачено коду для позначення додаткової відпустки окремим категоріям ветеранів війни, тому доцільно ввести додатковий код, наприклад, «ВВ» (відпустка ветеранам).
Введення додаткового коду слід закріпити в локальному акті організації, наприклад, шляхом видання наказу про внесення доповнень до Положення про облік використання робочого часу в організації.
З цього приводу детальніше див. статтю В. Коркушко та І. Житкової «Нова додаткова оплачувана відпустка учасникам бойових дій та інвалідам війни» у тижневику «Головбух» № 23/2015 на с. 40.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
