Згідно з редакцією підпункту «б» пункту 307.1 Податкового кодексу України (ПК), яка діяла протягом усього 2013 року, платники фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП) не були платниками «земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва)».
Оскільки йдеться про помилкове подання платником ФСП декларації із земельного податку за землі сільгосппризначення, то, очевидно, фіксований сільгоспподаток сплачувався з площі цих самих земель. Якщо це так, то зазначена в запитанні особа (згідно з положеннями пп. «б» п. 307.1 ПК) не є платником земельного податку за зазначені землі. Тобто для відповіді на запитання фактично потрібно з’ясувати наслідки подання особою податкової звітності з податку, платником якого така особа не є.
Почнемо із основних засад податкового законодавства. Одним із принципів податкового законодавства відповідно до підпункту 4.1.1 ПК є загальність оподаткування, що означає зобов’язання кожної особи сплачувати встановлені ПК, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями ПК. З цього випливає, що жодна особа не зобов’язана сплачувати податки та збори, платником яких вона не визнається згідно з положеннями ПК.
Такий самий висновок можна зробити і на підставі аналізу підпункту 16.1.4 ПК, згідно з яким сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, мають тільки платники податків. Крім того, податковий обов’язок, а саме — обов’язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені ПК та законами з питань митної справи, згідно з пунктом 36.1 ПК покладається також винятково на платника податку.
Платник чи неплатник податку
Зауважимо, платниками податків пункт 15.1 ПК визначає фізичних осіб (резидентів і нерезидентів України), юридичних осіб (резидентів і нерезидентів України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з ПК або податковими законами і на яких покладено обов’язок зі сплати податків та зборів згідно з ПК.
Обов’язок подавати до контролюючих органів декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, відповідно до підпункту 16.1.3, пунктів 46.1, 49.2 ПК покладається також винятково на платників відповідних податків та/або зборів.
До того ж відповідно до пункту 54.1 ПК, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Таку суму грошового зобов’язання та/або пені вважають узгодженою.
ВРІЗ 1
Зі змісту наведених норм можна зробити висновок, що обов’язковою умовою узгодження суми грошового зобов’язання та/або пені є вчинення певних дій чітко визначеним суб’єктом, а саме — платником певного податку.
У нашому випадку перелічені дії (обчислення суми податкового та/або грошового зобов’язання, зазначення такої суми в податковій декларації та подання цієї декларації до контролюючого органу) вчинено особою, яка не є платником земельного податку. Тобто немає обов’язкової умови узгодження суми грошового зобов’язання з земельного податку. Тому такі дії не спричинять для платника ФСП наслідків у вигляді узгодження суми грошового зобов’язання з земельного податку, так само як і обов’язку сплачувати таку суму до відповідного бюджету.
Отже, оскільки платник ФСП не є платником земельного податку за землі сільгосппризначення, то зобов’язання, визначене ним у помилково поданій декларації з плати за землю за зазначені землі, не можна вважати узгодженим податковим зобов’язанням зі сплати земельного податку в розумінні пункту 54.1 ПК.
Податковий борг
Що стосується податкового боргу, то його визначення містить підпункт 14.1.175 ПК. Згідно з ним податковим боргом визнають суму узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), не сплаченого платником податків у встановлений ПК строк, а також пеню, нараховану на суму такого грошового зобов’язання.
ВРІЗ 2
Отже, зобов’язання, визначене платником ФСП у помилково поданій ним декларації з плати за землю, не є узгодженим податковим зобов’язанням із земельного податку. І тому несплату платником ФСП суми такого зобов’язання не можна вважати податковим боргом у розумінні підпункту 14.1.175 ПК.
Чи подавати уточнюючий розрахунок
Виникає закономірне запитання щодо потреби вчинення платником ФСП якихось дій, пов’язаних із помилковим поданням декларації з плати за землю.
У ПК врегульовано лише механізм внесення змін до раніше поданої платником податку податкової звітності внаслідок виявлення ним помилок у такій звітності (ст. 50 ПК). Очевидно, що положення статті 50 ПК до нашої ситуації не застосовуються, оскільки в цьому випадку неправильним є не окремий показник податкової звітності, а сам факт подання декларації.
Тому з огляду на відсутність у ПК норм щодо дій особи у випадку, якщо нею помилково подано звітність з податку, платником якого вона не є, зазначений у запитанні платник ФСП може діяти на власний розсуд. Наприклад, скористатися порадою податківців та звернутися письмово до контролюючого органу з обгрунтуванням обставин помилково поданої податкової звітності та проханням не визнавати цю звітність як податкову (ЗІР, категорія 135.02). Або ж дочекатися реакції податківців на помилково подану декларацію з плати на землю та захищатися, обгрунтовуючи свою позицію наведеними аргументами, якщо зазначена реакція буде негативною для платника ФСП.
Водночас відповідь на запитання була б неповною без застереження, що податківці, найімовірніше, дотримуватимуться суто фіскального погляду. Їхня позиція, очевидно, полягатиме в тому, що контролюючий орган не зобов’язаний перевіряти, чи є особа, яка подала декларацію, платником відповідного податку. А тому, якщо податкова декларація, яка подана особою, що не зобов’язана була її подавати, була прийнята контролюючим органом, то зазначену в ній суму грошового зобов’язання за пунктом 54.1 ПК вважатимуть узгодженою.
Отже, у разі несплати такого зобов’язання в передбачені ПК строки його вважатимуть податковим боргом, а контролюючий орган відповідно до статті 59 ПК має скласти податкову вимогу. Як уже зазначали, єдиний передбачений у ПК механізм виправлення помилок у поданій звітності закріплений у статті 50 ПК.
Тому, аби виправити помилку щодо подання декларації з плати за землю, яку особа не повинна була подавати, такій особі, за ймовірною позицією податківців, потрібно подати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації, де зазначити нульові показники грошового зобов’язання із земельного податку.
На нашу думку, у разі подання уточнюючого розрахунку платнику ФСП набагато важче буде обгрунтувати свою позицію щодо відсутності у нього статусу платника земельного податку. Адже цим він визнає декларацію з плати за землю належно поданою податковою звітністю, у т. ч. і поданою належним суб’єктом), що зовсім не узгоджується із викладеним обгрунтуванням.
ВРІЗ 1
Врахуйте!
Платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку
ВРІЗ 2
Важливо!
Зобов’язання, визначене платником ФСП у помилково поданій ним декларації з плати за землю, не є узгодженим податковим зобов’язанням
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
