Торговельна марка – це у певному сенсі обличчя компанії. Саме завдяки торговельній марці компанію впізнають клієнти. Однак, це не тільки логотип компанії та напис «ТМ» біля нього. Давайте дізнаємося, чи існують певні особливості в бухгалтерському обліку при проведенні операцій із торговельною маркою.
Так, відповідно до П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» права на комерційне позначення крім тих, витрати на придбання яких визнається роялті, належать до об'єктів нематеріальних активів.
Торговельна марка є частиною нематеріальних активів компанії
Але витрати на створення торговельної марки (відповідно до П(С)БО 9) мають відображатися у складі витрат відповідного звітного періоду, в який вони були здійснені.
Матеріали за темоюТорговельна марка та облік операцій із нею
На етапі створення торговельної марки, підприємство не має можливості самостійно оцінити її вартість. А достовірна оцінка вартості витрат є одним із найважливіших критеріїв визнання такого нематеріального активу.
Такий підхід пояснюється тим, що на етапі створення торговельної марки (далі − ТМ) підприємство самостійно не має можливості достовірно оцінити її вартість, а достовірна оцінка вартості – один з важливих критеріїв визнання активу.
Облік операцій із торговельною маркою може бути відображений як операції купівлі, дарування, обміну як на подібні або неподібні нематеріальні активи. Витрати що пов'язані із надходженням торговельної марки, а саме вартість виключних майнових прав, реєстраційних витрат, сплати мита будуть формувати первісну вартість торговельної марки на рахунку 15 «Капітальні інвестиції».
Для обліку операцій з об'єктами нематеріальних активів, і у тому числі права на торговельну марку, мають використовуватися форми первинного обліку, що були затверджені наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження типових форм первинного обліку об’єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів» від 22.11.2004 р. № 732 (далі − Наказ № 732)
Оприбуткування торговельної марки відображається на рахунку 12 «нематеріальні активи» та здійснюється на підставі «Акта введення в господарський оборот об’єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів».
Для аналітичного обліку має використовуватись «Інвентарна картка обліку об’єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів».
Витрати на створення та підтримання торговельної марки необхідно розглядати як витрати відповідного звітного періоду на збут. Всі ці витрати мають відображатися на рахунку 93 «Витрати на збут», відповідно.
Амортизація нематеріального активу
А от якщо компанія придбає торговельну марку, вона матиме право на її амортизацію. Відповідно до П(С)БО 8, підприємство має самостійно встановити строк корисного використання нематеріальних активів, у тому числі і торговельної марки, враховуючи:
- Строки корисного використання подібних нематеріальних активів. Строк дії торговельної марки складає 10 років, і після спливу строку, він може бути одразу продовжений ще на 10 років;
- Моральний знос;
- Правові чи інші обмеження щодо використання торговельної марки;
- Очікуваний спосіб використання нематеріального активу підприємством.
Амортизація починає нараховуватись з місяця наступного за тим, у якому нематеріальний актив було введено в господарський оборот. Сума нарахованої амортизації підприємства відображає збільшення суми витрат підприємства і накопиченої амортизації нематеріальних активів відповідно до пункту 29 П(С)БО 8.
Методи амортизації нематеріального активу мають обиратися підприємством самостійно на основі умов отримання майбутніх економічних вигід. Якщо ж підприємству не вдається визначити такі умови самостійно, то для амортизації торговельної марки буде використаний прямолінійний метод. У такому випадку амортизація проводиться із застосуванням відповідних методів нарахування згідно із П(С)БО 7 «Основні засоби».
При розрахунку вартості яка амортизується, ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля, окрім випадків:
- Існування невідмовного зобов'язання іншої особи щодо придбання цього об’єкта наприкінці строку його використання;
- Можливості визначення ліквідаційної вартості на підставі інформації існуючого активного ринку. Очікується, що такий ринок існуватиме наприкінці строку корисного використання цього об’єкту.
Нарахування роялті
П(С)БО 15 встановлює, що дохід, який виникає в результаті використання активів підприємства іншими сторонами визначається у вигляді роялті у наступних випадках:
- Існує імовірне надходження економічних вигід, пов'язаних із такою операцією;
- Отриманий дохід може бути оцінений достовірно.
Дохід у вигляді роялті має визнаватися за принципом нарахування згідно з економічним змістом відповідної угоди. Загальні правила сплати роялті викладено у П(С)БО 16. Витрати, що йдуть на сплату роялті відображаються залежно від специфіки діяльності підприємства, а отже – матимуть потрапити до виробничих та загальновиробничих витрат чи інших операційних витрат.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
