Ліцензування валютних операцій

Національний банк України (НБУ) постановою від 24.07.2015 № 478 уніс зміни до низки своїх постанов, які регулюють порядок ліцензування валютних операцій, відкоригувавши ще й форми заяв на отримання ліцензій, форми самих ліцензій, вимоги щодо оформлення та подання окремих документів тощо.

До того ж регулятор, передусім, централізував функції у сфері ліцензування та контролю валютних операцій.

Тож нині всі функції, пов’язані з наданням індивідуальних ліцензій на здійснення валютних операцій, передано Департаменту реєстраційних питань та ліцензування, а функції з контролю за дотриманням резидентами умов ліцензій — Департаменту фінансового моніторингу. До цього ці функції виконували Департамент контролю, методології та ліцензування валютних операцій і територіальні управління НБУ.

Згадати про це є сенс, адже саме цей процес став своєрідним, хоча й не єдиним, наріжним каменем відповідних змін, які діють уже з 28.07.2015. Тож виокремимо найвагоміші з них.

Інвестування коштів за кордон

Передусім розглянемо зміни до Інструкції про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон, затвердженої постановою Правління НБУ від 16.03.1999 № 122.

Нагадаємо, що сьогодні інвестиції за кордон здійснюють шляхом створення юридичних осіб за кордоном, придбання корпоративних прав та цінних паперів іноземних емітентів, прав власності на нерухоме майно, розташоване за межами України, та в інших формах, які не заборонені законами України.

Водночас регулятор уточнив, що операції з проведення суб’єктами інвестицій розрахунків на території України в гривні для придбання права власності на об’єкти інвестицій за кордоном не потребують отримання індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення інвестиції.

Водночас перелік документів, потрібних для одержання такої ліцензії фізособою, доповнено:

• копією податкової декларації про майновий стан і доходи за останній звітний (податковий) рік із відміткою контролюючого органу про одержання;
• копіями податкових декларацій (із відповідними відмітками) за попередні звітні (податкові) роки або довідкою (відомостями) контролюючого органу про доходи заявника за відповідний період, що підтверджують наявність у заявника доходів у сумі, достатній для здійснення інвестиції. Зазначені документи надають у разі, якщо сума доходів, відображена в майновій декларації, менша ніж сума інвестиції.

Заявники — юридичні особи для отримання індивідуальної ліцензії НБУ та підтвердження своєї фінансової спроможності у разі здійснення інвестиції за кордон на суму, що перевищує 10 000 євро, подають інформацію контролюючому органу про стан виконання обов’язків заявника як платника податків.

Зазначені документи подають при здійсненні інвестиції (як фізособою, так і юрособою) на суму понад 10 000 євро в один календарний рік на користь однієї особи.

Певних змін зазнала також фор­ма заяви про видачу ліцензії в частині надання інформації про мету інвестиції за кордон. Зокрема, тепер при придбанні цінних паперів іноземних емітентів треба буде надавати інформацію про назву та адресу об’єкта інвестиції, реєстраційні (ідентифікаційні) характеристики об’єкта інвестиції, інформацію щодо нерезидента — продавця об’єкта інвестиції (найменування/прізвище, ініціали, місце­знаходження/місце проживання, його реєстраційні дані) тощо. Зауважимо, що до цього надавали лише інформацію про вид та назву емітента, номінал цінних паперів, кількість цінних паперів на загальну суму інвестиції, а також частку участі в капіталі.

Переказ інвалюти та проведення окремих валютних операцій

Наступним у переліку банківських видозмін стало Положення про порядок видачі індивідуальних ліцензій на переказування іноземної валюти за межі України для оплати банківських металів та проведення окремих валютних операцій, затверджене постановою Правління НБУ від 17.06.2004 № 266.

Зокрема, НБУ значно спростив процедуру отримання ліцензії на проведення окремих валютних операцій, скасувавши потребу подання заявником:

• нотаріально засвідчених копій виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців (ЄДР) або свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта господарювання — резидента та його установчих документів (статуту та/або установчого договору);
• нотаріально засвідченої копії довідки про реєстрацію суб’єкта господарювання як платника податку в контролюючому органі;
• довідки уповноваженого банку про номер рахунку суб’єкта господарювання — резидента, з якого переказуватиметься іноземна валюта за межі України, та/або про номер рахунку в гривнях, що використовуватиметься для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України, та номер рахунку в іноземній валюті, з якого куплена на міжбанківському валютному ринку України іноземна валюта буде перерахована за межі України.

Тепер замість цих документів суб’єкт господарювання — резидент для отримання ліцензії на проведення окремих валютних операцій має подати виписку (витяг) з ЄДР, що містить інформацію про контролюючий орган, у якому заявник перебуває на обліку.

Крім цього, зміни для заявників-юросіб скасовують обов’яз­ковість проставлення печатки на низці копій документів, потрібних для отримання ліцензії (копій підтвердних документів для обгрунтування потреби переказування коштів за кордон: договорів, контрактів, розрахунків тощо). Тепер для засвідчення відповідної копії достатньо підпису керівника суб’єкта господарювання, печатка ж проставляється лише за її наявності.

Для видачі ліцензії неприбутковій організації, яка переказує інвалюту за межі України, дозволено, з-поміж решти, подавати як оригінал, так і засвідчену нею копію документа, що підтверджує включення її до Реєстру неприбуткових організацій та установ.

Також скасовано обов’язок власника ліцензії у тижневий строк після фактичного здійснення переказування іноземної валюти за кордон повідомляти про це НБУ.

Розміщення валюти на закордонних рахунках

Дещо масштабнішої трансформації зазнало Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами (юридичними та фізичними особами) валютних цінностей на рахунках за межами України, затверджене постановою НБУ від 14.10.2004 № 485 (далі — Положення № 485).

Правки НБУ насамперед позначилися на переліку документів, що його подають для отримання зазначеної ліцензії. Через що заявнику тепер непотрібно подавати окремо виписку (витяг) з ЄДР та довідку про взяття на облік як платника податків або їх копії, засвідчені нотаріально або державними органами, які видали документи.

Достатнім підтвердженням відповідного статусу суб’єкта господарювання є виписка (витяг) з ЄДР, що містить інформацію про контролюючий орган, у якому заявник перебуває на обліку.

Але водночас суб’єкту господарювання, охочому отримати індивідуальну ліцензію на розміщення валютних коштів на рахунку в іноземному банку, наразі треба буде подати ще й розгорнутий (постатейний) щомісячний кошторис. У ньому мають зазначати джерела надходжень валютних цінностей на рахунок та напрями їх списання на період, що потребує ліцензування.

Окремо зауважимо про зміни форм індивідуальної ліцензії на розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України як для юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, так і для фізичних осіб, затверджених додатками 1 та 2 до Положення № 485. Зазначені форми повністю викладено у новій редакції.

У світлі перерозподілу функцій у сфері ліцензування та контролю валютних операцій переглянуто й умови анулювання відповідної ліцензії.

Установлено, що про анулювання ліцензії із зазначенням підстав для анулювання НБУ повідомляє власника ліцензії, уповноважений банк, який зазначений у ліцензії, та контролюючий орган, у якому власник ліцензії перебуває на обліку.

Власник ліцензії, своєю чергою, зобов’язаний у 30-денний строк із дати анулювання ліцензії перерахувати залишок валютних цінностей з рахунку на власний рахунок, відкритий в уповноваженому банку, який зазначений у ліцензії, та/або зняти валютні цінності з рахунку та ввезти їх в Україну. Винятком із цього правила є випадки, за яких порядок використання рахунку, установлений законодавством країни, у якій цей рахунок відкрито, не дає змоги виконати цю вимогу.

Суттєвих коригувань та уточнень зазнала й процедура здійснення власником ліцензії обов’язкового продажу інвалюти 1-ї групи Класифікатора та в російських рублях, яка надійшла на його рахунок. До того ж вимоги щодо обов’язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України 75% надходжень валютної виручки на користь резидентів встановлені НБУ на період 04.06.2015-03.09.2015 у постанові від 03.06.2015 № 354.

Як і раніше, власника ліцензії зобов’язано здійснити обов’язко­вий продаж надходжень в іноземній валюті шляхом:

• перерахування з рахунку відповідної суми в іноземній валюті на власний рахунок в уповноваженому банку, який зазначений у ліцензії;
• обов’язкового продажу іноземної валюти з власного поточного рахунку, відкритого в цьому уповноваженому банку.

Якщо на власному поточному рахунку немає коштів у інвалюті, що підлягає обов’язковому продажу, в достатньому для виконання цих зобов’я­зань обсязі, для здійснення обов’яз­кового продажу власник ліцензії має перерахувати на такий рахунок відповідний обсяг коштів у цій інвалюті з інших власних поточних рахунків, відкритих в уповноважених банках. Також надано можливість здійснити з власного поточного рахунку, відкритого в уповноваженому банку, який зазначений у ліцензії, обов’язковий продаж іншої іноземної валюти 1-ї групи Класифікатора. Еквівалент іншої іноземної валюти визначають за крос-курсом валют, розрахованим за офіційними курсами гривні до відповідних іноземних валют, установленими НБУ на день здійснення обов’язкового продажу.

Звертаємо увагу, що тепер здійснення операції з обов’яз­кового продажу інвалюти обмежують конкретними часовими рамками, і не має перевищувати 10 робочих днів після дня зарахування інвалюти на відповідний рахунок.

Уточнено також, що протягом 5 робочих днів (а не просто 5 днів) із дня здійснення обов’язкового продажу власник ліцензії зобов’язаний подати до підрозділу НБУ, що відповідає за здійснення контролю за дотриманням резидентами умов ліцензій, копії документів, що свідчать про здійснення такого продажу, із зазначенням суми проданої іноземної валюти та дати продажу. Йдеться про копії платіжних доручень, заяв про продаж іноземної валюти, виписок про рух коштів на поточному рахунку тощо. Причому копії цих документів мають бути засвідчені підписом відповідального працівника та відбитком печатки (штампа) упов­новаженого банку, який зазначений у ліцензії.

Наслідком функціонально-організаційних перетворень у системі НБУ став і перегляд окремих положень стосовно здійснення контролю за виконанням умов ліцензії на розміщення валютних цінностей в іноземних банках.

Адже тепер подавати щомісячний звіт про рух валютних цінностей за рахунком (рахунками) власник ліцензії зобов’язаний уже підрозділу НБУ, що відповідає за здійснення контролю за дотриманням резидентами умов ліцензій, а не його територіальному управлінню.

Зазначений звіт, як і раніше, подають ще й контролюючому органу, у якому власник ліцензії перебуває на обліку. Незмінним лишився і строк подання звіту до обох контролерів — не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним періодом (першим звітним місяцем є місяць видачі ліцензії).

Разом зі звітом подають розшифровку за проведеними за рахунком (рахунками) операціями з відображенням відповідних статей зарахування і списання (крім фізособи, яка не є підприємцем) та копії банківських виписок за рахунком (рахунками).

Крім цього, передбачено, що саме підрозділ НБУ, який відповідає за здійснення контролю за дотриманням резидентами умов ліцензій, при виявленні порушення умов ліцензії та/або вимог Положення № 485 зобов’язаний у 10-денний строк із дати його виявлення надіслати запит власнику ліцензії для отримання від нього пояснень щодо допущених порушень.

Після чого, у 10-денний строк із дня отримання цих пояснень або (якщо власник ліцензії не надасть їх у письмовій формі протягом 20 календарних днів із дати реєстрації відповідного запиту) на 21 день із такої дати, такий підрозділ НБУ у письмовій формі надає інформацію про допущені власником ліцензії порушення:

• контролюючому органу, у якому власник ліцензії перебуває на обліку;
• підрозділу НБУ, до функцій якого належить видача ліцензій, із пропозиціями щодо анулювання ліцензії, надсилання листа-попередження власнику ліцензії тощо (копії пояснень власника ліцензії та листа на адресу контролюючого органу додаються).

Також внесено зміни і до Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою НБУ від 14.10.2004 № 483, Інструкції про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, затвердженої постановою НБУ від 27.05.2008 № 148 (далі — Інструкція № 148), та Положення про переміщення цінних паперів через митний кордон України, затвердженого постановою НБУ від 22.12.2011 № 469. Зміни переважно стосуються технічних правок до форм ліцензій та заяв на їх отримання ліцензій.

Варто звернути увагу, що в Інструкції № 148 із категорії осіб, які можуть пересилати готівку в Україну та за кордон у міжнародних поштових відправленнях і в міжнародних експрес-відправленнях, вилучено юридичних осіб, які не є уповноваженими банками. Таку прерогативу залишили лише у фізосіб та самих уповноважених банків. Причому фізособам дозволено, як і раніше, пересилати готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 300 євро.