Земельні паї: із оренди — в суборенду

Сільгосппідприємство — платник єдиного податку четвертої групи орендує земельні паї. Чи можна ці паї надати в суборенду? Чи існує мінімальний розмір земельних ділянок для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи?

Розділом ІХ Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 №161-XIV (далі — Закон про оренду землі) передбачено право громадян — власників земельних часток (паїв) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.01.2000 № 5 затверджено форму Типового договору оренди земельної частки (паю).

З приводу суборенди землі чинне законодавство України містить спеціальні норми лише щодо земельних ділянок (ст. 8 Закону про оренду землі).

Однак земельна частка (пай) та земельна ділянка є різними об’єктами цивільних правовідносин. З’ясуємо чому.

Згідно зі статтею 79 Земельного кодексу України (ЗК) земельна ділянка — це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Чіткого визначення поняття «земельна частка (пай)» законодавство України не містить. Водночас згідно із Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 № 720/95 земельна частка (пай) визначається у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність зазначеним сільськогосподарським утворенням.

Вартість земельної частки (паю) для кожного підприємства, кооперативу, товариства визначається на основі грошової оцінки переданих у колективну власність сільськогосподарських угідь, що обчислюється за методикою грошової оцінки земель, затвердженою КМУ, та кількості осіб, які мають право на земельну частку (пай).

Розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначають на підставі вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для цього підприємства, кооперативу, товариства.

Враховуючи наведені норми, а також приписи статті 25 та розділу Х ЗК, розділу ІХ Закону про оренду землі, Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 № 899-IV, постанови КМУ «Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)» від 04.02.2004 № 122, постанови КМУ «Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)» від 12.10.1995 № 801, можна вивести таке визначення земельної частки (паю).

Земельна частка (пай) — це оцінена в грошовому виразі та визначена в умовних кадастрових гектарах частина переданих у колективну власність земель (сільськогосподарських угідь) колективного сільськогосподарського підприємства (кооперативу, товариства), яка визначає рівновелику долю участі члена підприємства в земельному пайовому фонді господарства.

З наведеного випливає, що земельна частка (пай) не має таких обов’язкових ознак земельної ділянки, як чітко встановлені на місцевості межі та певне місце розташування. З огляду на це земельні частки (паї) не мають та не можуть мати кадастрових номерів.

Читайте у продовженні статті: Як підтвердити статус платника Єдиного податку четвертої групи