Порушили строки валютних розрахунків: як уникнути пені

Виручка резидентів в іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення такої продукції. Датою митного оформлення є виписка вивізної вантажної митної декларації (ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР; далі — Закон № 185).

У разі порушення встановлених Законом № 185 строків розрахунків із резидента — експортера товару стягують пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,3% суми неодержаної виручки в інвалюті, перерахованій у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної валютної виручки.

Втрата первинних документів через руйнування офісу

Нараховувати пеню починають із першого дня після спливу 180 календарних днів і нараховують за кожен день прострочення, у т. ч. за день зарахування виручки на поточний рахунок резидента. Тож хвилювання резидента-експортера через нарахування пені зрозумілі. З’ясуємо, чи правомірні дії нерезидента і як уникнути пені.

Що таке рекламація

До умов, які сторони мають передбачити у ЗЕД-контракті (Якщо сторони не погодилися про інше щодо викладення умов договору і така домовленість не позбавляє договір предмета, об’єкта, мети й інших істотних умов, без погодження яких сторонами договір можуть вважати не укладеним або визнати недійсним унаслідок недодержання форми згідно з чинним законодавством України (п. 1 Положення № 201)), належить розділ «Санкції і рекламації» (Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затверджене наказом Мінекономіки від 06.09.2001 № 201). У цьому розділі необхідно визначити:

• порядок, у якому висувають рекламації (претензії);
• строк, протягом якого їх можна висунути;
• права й обов’язки сторін під час врегулювання рекламацій;
• способи врегулювання рекламацій.

Часто сторони обумовлюють рекламації у розділі «Претензії за кількістю і якістю».

Рекламація — документ, що містить претензії покупця до постачальника стосовно порушення умов ЗЕД-контракту і вимоги про відшкодування збитків. Його покупець надає продавцеві протягом встановленого часу у письмовій формі й додає документи, що підтверджують претензії (наприклад акти експертизи якості товарів). Відшкодовувати збитки можуть у формі допостачання відсутнього товару (за приймання товару за кількістю); заміни товару або цінової знижки (за приймання товару за якістю).

Тобто на підставі рекламації сторони можуть самостійно врегулювати господарський спір. Якщо їм не вдається домовитися, справу вирішуватиме суд.

У нашій ситуації нерезидент не скористався своїм правом виставити претензію щодо нібито бракованого товару. Отже, він нічим не підтвердив, що експортований товар неякісний. Тому вважаємо, що продавець-резидент виконав свої зобов’язання: відвантажив товар нерезидентові згідно з умовами ЗЕД-контракту. А за відсутності будь-яких обґрунтованих претензій (рекламацій) від нерезидента-покупця продавець-резидент після поставки має право вимагати, аби покупець виконав зобов’язання за ЗЕД-контрактом. А саме, оплатив отриманий товар.

Як нараховують пеню

Податкові органи мають право за результатами документальних перевірок стягувати з резидентів пеню за порушення строків валютних розрахунків (ч. 5 ст. 4 Закону № 185). Зауважимо, що дія статті 250 Господарського кодексу України не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначають Податковий кодекс України (ПК) та інші закони, контроль за дотриманням яких покладено на ДФС та митні органи. Тож строків давності за цією статтею не застосовують, якщо пеню нараховують за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД. Граничними строками для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) є ті, що встановлює стаття 102 ПК (ст. 114 ПК), — 1095 днів.

У нашій ситуації нерезидент прострочив і контрактні строки оплати, і законодавчо встановлені граничні строки розрахунків. Це дає податківцям підставу нарахувати пеню за статтею 4 Закону № 185 або до моменту надходження валютної виручки в Україну, або до досягнення розміром нарахованої пені суми неотриманої валютної виручки, або до спливу 1095 днів з моменту виникнення порушення згідно із Законом № 185.

Як призупинити нарахування пені

Якщо нерезидент відмовляється платити і знов-таки не висуває жодних претензій щодо якості товару, резидент, щоб уникнути штрафу за статтею 4 Закону № 185, має звернутися із позовною заявою до українського чи іноземного суду (залежно від того, як сторони домовилися вирішувати спори), Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України.

У розділі «Урегулювання спорів» сторони визначають, право якої країни регулюватиме відносини, що випливають зі змісту ЗЕД-контракту. Якщо сторони з якоїсь причини не можуть цього зробити, право країни визначають залежно від місцезнаходження сторони, що виконує за угодою зобов’язання, яке має вирішальне значення для її змісту (ст. 32 і 44 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 № 2709-IV). Тобто за таких обставин застосовують право тієї країни, в якій заснована, має основне місце діяльності або місце проживання сторона ЗЕД-контракту — продавець у договорі купівлі-продажу.

Тож у цій ситуації потрібно знати, які умови врегулювання спорів між сторонами ЗЕД-контракту зазначені в ньому. Перебування на території Литви контрагента або суду, до якого сторони мають звертатися за умовами ЗЕД-контракту, не може бути для продавця причиною відмовитися від захисту свого права отримати від нерезидента плату за експортований йому товар.

Якщо орган, до якого звернувся резидент, прийме позовну заяву про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла через те, що нерезидент не дотримав строків, передбачених ЗЕД-контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 Закону № 185, зупиняються. Якщо суд задовольнить позов, резидент не сплачуватиме пені за порушення строків повернення валютної виручки з дати, коли суд прийняв позов до розгляду.

Якщо суд відмовить позивачеві повністю або частково чи припинить (закриє) провадження у справі (залишить позов без розгляду), строки за статтею 1 Закону № 185 поновлюються. При цьому пеню резидент сплачуватиме за кожен день прострочення, в т. ч. за період, на який ці строки зупиняли (ч. 3 ст. 4 Закону № 185).

Відповідальність у сфері ЗЕД

Як стягнути збитки з нерезидента

Як бачимо, за несумлінність іноземного контрагента пенею розплачується український продавець. Позаяк він не скористався можливістю призупинити нарахування пені за статтею 4 Закону № 185. Чи може тепер резидент у судовому порядку стягнути з нерезидента збитки у вигляді пені, що заподіяв нерезидент, коли не оплатив товари за ЗЕД-контрактом?

До збитків, які має відшкодувати особа, що припустилася господарського правопорушення, належать також додаткові витрати, понесені стороною, що зазнала збитків унаслідок порушення зобов’язання другою стороною. До додаткових збитків належать штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо (ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України; ГК).

Тобто, з одного боку, ГК не містить вичерпного переліку додаткових витрат, із другого — говорить лише про особу, що порушила господарське зобов’язання, наприклад затримала оплату за ЗЕД-контрактом, і має сплатити штраф за порушення договірних умов другій стороні контракту. А чи зобов’яже суд нерезидента відшкодувати валютну пеню, залежить від суті самого порушення строків розрахунків за ЗЕД-контрактом.

Наприклад, у постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 у справі № 906/404/15 зазначено, що відшкодування збитків — це відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, тому її можна застосувати лише за наявності підстави відповідальності, передбаченої законом.

У справі № 906/404/15 суд визнав недоведеними причинний зв’язок між діями відповідача і заподіянням збитків позивачеві та вину відповідача у виникненні цих збитків. А все через те, що ЗЕД-контракт встановлював строки розрахунків між його сторонами не у календарних, а в банківських днях — 90 днів. Тоді як валютне законодавство рахує граничні строки за календарем. Тож оплата від нерезидента надійшла пізніше за 90 календарних днів за валютним законодавством, але у період, що не перевищував 90 банківських днів за ЗЕД-контрактом. Тому доводи позивача про шкоду, заподіяну йому неправомірними діями відповідача, її розмір, причинний зв’язок між діями відповідача та збитками, а також вину відповідача не доведено у встановленому законом порядку. Отже, немає підстав притягнути відповідача до господарсько-правової відповідальності. На цій підставі суд відмовив позивачеві перекласти пеню на нерезидента.

Для стягнення з нерезидента збитків у вигляді пені за порушення строків розрахунків в інвалюті вирішальне значення має не лише те, що пеню нарахували, а й те, чи сплатив її резидент до бюджету. Скажімо, в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2015 у справі № 904/296/15 зазначено, що відповідач прострочив поставку товарів за ЗЕД-контрактом, за які позивач перерахував інвалютну попередню оплату, тому позивач має понести реальні збитки (додаткові витрати) — сплатити пеню за порушення вимог статті 2 Закону № 185. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за заподіяні простроченням збитки (ч. 2 ст. 612 ЦК). Але відповідно до частини першої статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона мусить довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач не довів факту сплати до бюджету пені у розмірі, визначеному статтею 2 Закону № 185, отже, і факту збитків. Тому позовну вимогу стягнути з відповідача заподіяну шкоду в розмірі пені, що підлягає сплаті до бюджету, суд не задовольнив.