незалежний експерт із трудового законодавства, Слов'янськ
Сумісництво — це виконання, крім своєї основної, іншої роботи на умовах трудового договору. Якщо працівник працює за двома посадами на одному підприємстві — це внутрішнє сумісництво, якщо на різних — зовнішнє. Щоб працевлаштуватися зовнішнім сумісником, отримувати згоду керівника за основним місцем роботи не потрібно
Тобто внутрішній сумісник — це працівник, який працює в одного роботодавця як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом. Трудові обов’язки за посадою сумісника він виконує у вільний від основної роботи час, а не одночасно з роботою за основною посадою.
Якщо працівник виконує роботу за двома посадами одночасно (в один і той самий робочий час), це називається суміщенням посад.
Законодавство не обмежує громадян ані у виборі місця працевлаштування, ані в кількості місць роботи. Щоб реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці, працівник має право укладати трудові договори на одному чи одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо іншого не передбачають законодавство, колективний договір або угода сторін (ч. 2 ст. 21 Кодексу законів про працю України; КЗпП). Це дає змогу працівникам, окрім основного трудового договору, укладати трудові договори про роботу за сумісництвом.
Сумісникові оплачуйте лише фактично виконану роботу (ст. 102-1 КЗпП). Якщо встановили йому нормоване завдання, оплачуйте кінцевий результат за фактично виконаний обсяг робіт. Проте встановлювати сумісникові такі завдання не обов’язково. Фактично виконана робота — це також робота, виконання якої зафіксовано в табелі обліку робочого часу.
Незалежно від того, який розмір заробітної плати, надбавки чи доплати працівник отримує за основним місцем роботи, за виконання обов’язків за іншою посадою на умовах сумісництва встановлюйте йому оплату відповідно до цієї посади.
ПСП застосовуйте до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як зарплата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, чинного для працездатної особи станом на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 й округленого до найближчих 10 грн (пп. 169.4.1 ПК). У 2023 році — 3760 грн.
Однак пам’ятайте, що працівник може скористатися правом на пільгу лише за одним місцем виплати зарплати (пп. 169.2.1 ПК). Працівник самостійно обирає місце застосування ПСП. Це може бути місце роботи за сумісництвом. Для цього працівник подає роботодавцеві заяву про обрання місця застосування ПСП.
За внутрішнього сумісництва ПДФО та військовий збір утримуйте із сукупного доходу працівника за загальними правилами оподаткування зарплати.
Максимальну величину бази нарахування ЄСВ для внутрішніх сумісників визначайте сукупно за основним місцем роботи і місцем роботи за сумісництвом. Для зовнішніх сумісників максимальну величину бази нарахування ЄСВ застосовуйте окремо за кожним місцем роботи.
Базу нарахування ЄСВ на рівні мзп визначайте лише за основним місцем роботи (ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ).
Коли нараховуєте зарплату не за основним місцем роботи, тобто зовнішнім сумісникам, ставки ЄСВ застосовуйте до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.
Сумісники мають право на оплачувану щорічну основну відпустку повної тривалості. Робота в режимі неповного робочого часу на встановлену тривалість* щорічної основної відпустки не впливає.
* Мінімальна тривалість щорічної основної відпустки працівника — 24 календарних дні.
Працівник-сумісник має право:
взяти щорічну відпустку на роботі за сумісництвом одночасно з відпусткою за основним місцем роботи. Наголошуємо, це право працівника, а не його обов’язок. Він може піти у відпустку за основним місцем роботи, але продовжити працювати за сумісництвом (і навпаки). Внутрішній сумісник також може використовувати свої відпустки за основним місцем роботи і за сумісництвом у різний час. Адже за основним місцем роботи і на роботі за сумісництвом він працює за різними трудовими договорами;
у перший рік роботи взяти щорічну основну відпустку повної тривалості до настання шестимісячного строку безперервної роботи на цьому підприємстві одночасно з відпусткою за основним місцем роботи (п. 6 ч. 7 ст. 10 Закону України «Про відпустки» № 504/96-ВР від 15.11.1996; далі — Закон про відпустки);
узяти відпустку без збереження зарплати до закінчення відпустки за основним місцем роботи, якщо вона триває довше, ніж відпустка за сумісництвом (п. 14 ч. 1 ст. 25 3акону про відпустки).
Сумісники мають право не лише на щорічну основну відпустку, а й на інші види відпусток:
Права на навчальну відпустку сумісники не мають. Тому на період відпустки у зв’язку з навчанням, яку надають за основним місцем роботи, на роботі за сумісництвом надавайте відпустку без збереження зарплати.
Щоб розрахувати відпускні за сумісництвом, відомості про середню зарплату за основним місцем роботи від працівника не потрібні. Визначте розрахунковий період за місцем роботи за сумісництвом і кількість календарних днів для розрахунку відпускних у ньому. Як правило, це останніх 12 календарних місяців роботи (з першого до першого числа), що передують місяцю надання відпустки.
Для внутрішнього сумісника, який до виходу у щорічну відпустку відпрацював на цьому підприємстві менше року, розрахунковим періодом буде фактичний час роботи (з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надаєте відпустку) (п. 2 Порядку № 100).
Внутрішнім сумісникам середню зарплату для відпускних розраховуйте із виплат за посадою сумісника.
Якщо сумісник не використав дні щорічної відпустки і звільняється, виплатіть йому грошову компенсацію за всі невикористані дні такої відпустки, як і основному працівникові (ст. 24 Закону про відпустки).
Порядок компенсації витрат роботодавцям за працевлаштування переселенців Умови, за яких підприємство може отримати від центру зайнятості компенсацію за працевлаштування або навчання ВПО Оформлення документів на виплату компесації за працевлаштування ВПО Розрахунок компенсації витрат за працевлаштування ВПО
З 01.01.2023 року допомога по тимчасовій непрацездатності та по вагітності та пологах надається за основним місцем роботи або за місцем роботи за сумісництвом. Сумісники мають право на оплату днів хвороби і допомогу по вагітності та пологах лише за умови, що не скористались цим правом за основним місцем роботи. (ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV; далі — Закон № 1105).
Підставою для виплати лікарняних і декретних за сумісництвом є е-лікарняний. або копія листка непрацездатності. Сумісник має засвідчити її підписом керівника й печаткою за основним місцем роботи.
Зверніть увагу, законотворець планує повернути оплату лікарняних за основним місцем роботи і за сумісництвом. Але сумісники отримають допомогу лише за тими лікарняними, які відкриють після того, як наберуть чинності зміни до Закону № 1105.
Відрядження сумісника
Підприємство, яке направило сумісника у відрядження, зберігає за відрядженим працівником заробіток. Адже працівникам, направленим у службове відрядження, виконану роботу оплачують відповідно до умов трудового чи колдоговору. Розмір такої оплати праці не може бути нижчим за середній заробіток (ст. 121 КЗпП).
Якщо відрядження за одним місцем роботи заважає виконувати трудові обов’язки на іншій роботі, такий працівник може оформити щорічну відпустку чи відпустку без збереження заробітної плати, але тривалістю не більше ніж 15 календарних днів (ст. 26 Закону про відпустки).
