Випадки, коли можна відмовити в оплаті лікарняного працівнику за основним місцем роботи. Документи, які має надати сумісник, щоб отримати виплату за лікарняним. Дії роботодавця, якщо працівник подав заяву, що хоче отримати виплату не за основним місцем роботи, а на місці роботи за сумісництвом
Із 1 січня 2023 року діє нова редакція Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі — Закон № 1105), якою сумісників фактично позбавили права отримати виплату за лікарняними. Закон № 1105 не забороняє виплачувати лікарняні сумісникам, а тільки визначає, що допомогу з тимчасової непрацездатності або по вагітності та пологах особам, які перебувають у трудових відносинах з декількома роботодавцями, тобто зовнішні сумісники, обіймають декілька посад в одного роботодавця, тобто внутрішні сумісники, або здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору, оплачують або на основному місці роботи, або на місці роботи за сумісництвом (ч. 1 ст. 22 Закону № 1105).
Водночас Закон № 1105 не дає чіткої відповіді, як оплачувати лікарняний суміснику. Знайдемо її разом.
Чим керуватися під час оплати лікарняного суміснику
Щоб обчислити й оплатити лікарняний суміснику, керуйтеся:
Законом № 1105;
Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою КМУ від 26.09.2001 № 1266 (далі — Порядок № 1266);
Порядком оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затвердженим постановою КМУ від 26.06.2015 № 440 (далі — Порядок № 440).
Закон № 1105 визначає, що працівник має право отримати за основним місцем роботи або місцем роботи за сумісництвом допомогу:
з тимчасової непрацездатності;
догляду за хворою дитиною;
по вагітності та пологах (ч. 1 ст. 22 Закону № 1105).
Тобто Закон № 1105 не обмежує права сумісника отримувати виплати за лікарняними з тимчасової непрацездатності. Головне, щоб виплату він отримав тільки на одному зі своїх місць роботи. Фактично законодавець залишив працівнику право вибирати, на якому місці роботи він отримає оплату свого лікарняного. Однак механізму, як реалізувати це право, законодавець не прописав.
Коли оплачувати лікарняний сумісника за рахунок ПФУ
Згідно із Законом № 1105 суміснику можна оплатити лікарняний за рахунок ПФУ. Адже Закон № 1105 не забороняє призначати й надавати сумісникам виплати за лікарняними. Однак це можливо тільки за умови, що на основному місці роботи лікарняний працівнику не оплатять. Фактично законодавець затвердив право оплачувати лікарняний суміснику, але не визначив механізму, як реалізувати це право. Спробуємо цьому зарадити.
Якщо працівнику призначать та оплатять лікарняний на основному місці роботи, за сумісництвом лікарняний призначати не можна. Проте якщо за основним місцем роботодавець обґрунтовано відмовив працівнику у призначенні, лікарняний призначають та оплачують на місці роботи за сумісництвом.
Увага! Щоб оплатити лікарняний суміснику, найперше цю виплату треба призначити (ч. 3 ст. 22 Закону № 1105)
Будь-яку виплату призначають на підставі відповідних документів з огляду на положення того чи іншого нормативного документа. Щоб призначити виплату лікарняного суміснику, маєте отримати рішення основного роботодавця про відмову у призначенні допомоги з тимчасової непрацездатності або допомоги по вагітності та пологах.
Закон № 1105 не передбачає права працівника відмовитись від призначення й виплати лікарняного. Тобто якщо працівник подасть основному роботодавцю заяву з проханням не призначати й не оплачувати йому лікарняний, оскільки прагне, щоб цей лікарняний оплатили на місці роботи за сумісництвом, основний роботодавець має відмовити задовольнити цю заяву.
Закон № 1105 визначає вичерпний перелік причин, щоб відмовити в оплаті лікарняного.
Допомогу по тимчасовій непрацездатності не надають:
якщо працівник отримав травму або захворювання, коли вчиняв кримінальне правопорушення;
якщо працівник навмисно заподіяв шкоду своєму здоров’ю, щоб ухилитися від роботи або інших обов’язків, або симулював хворобу;
за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;
за час примусового лікування, призначеного за судовим рішенням;
за період тимчасової непрацездатності, зазначений у листку непрацездатності, який визнали необґрунтованим;
за період, коли працівник, який перебув на лікарняному, порушував режим, який йому встановив лікар, або не з’явився без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, зокрема й лікарсько-консультативною комісією чи МСЕК (ст. 16 Закону № 1105)
Усі перераховані причини, крім однієї, не дають працівнику права отримати виплату за лікарняним як за основним місцем роботи, так і на місці роботи за сумісництвом.
Проте все ж таки є законний спосіб, щоб відмовити основному працівнику призначити й оплатити лікарняний на основному місці роботи та призначити його на місці роботи за сумісництвом.
Згідно із частиною 1 пункту 6 статті 16 Закону № 1105 лікарняний не призначають та не оплачують працівнику, якщо період його тимчасової непрацездатності збігається з періодом відпустки без збереження заробітної плати. Тож якщо лікарняний працівника збігається з періодом його відпустки без збереження заробітної плати, роботодавець має відмовити працівнику оплачувати лікарняний. До 2023 року рішення про оплату лікарняного або відмову у його оплаті ухвалювала Комісія (уповноважений) з питань соціального страхування. На сьогодні створювати цей орган на підприємстві Закон № 1105 не вимагає.
Рішення, чи оплачувати працівнику лікарняний, ухвалює роботодавець або уповноважені ним особи (ч. 3 ст. 22 Закону № 1105).
Законодавець не визначає, яким саме документом треба оформлювати відмову. Тож це може бути наказ, або розпорядження, або інший документ. Однак строку, у який працівника повідомляють про відмову, дотримати треба — 5 к. дн. (ч. 1 ст. 24 Закону № 1105).
Отже, роботодавець, який не має підстав, щоб оплатити основному працівнику лікарняний, відмовляє працівнику й оформляє відмову належно, тобто наказом, розпорядженням тощо.
Якщо оформляєте цей документ, зазначте, що лікарняний працівнику не призначаєте на підставі частини 1 пункту 6 статті 16 Закону № 1105, оскільки період лікарняного збігається з періодом відпустки без збереження заробітної плати. Завірену копію документа надайте працівнику, щоб він подав його разом з іншими документами на місце роботи за сумісництвом.
Працівнику-суміснику призначайте й оплачуйте лікарняний тільки за наявності відповідного документа від основного роботодавця про відмову призначити й оплатити цей лікарняний.
Зазвичай ситуація, коли працівник тривалий час перебуває у відпустці без збереження заробітної плати, трапляється, коли діяльність підприємства зупинена через неможливість здійснювати роботу у зв’язку з активними бойовими діями на території, де розташоване підприємство, або якщо така територія тимчасово окупована. Тож працівники цих підприємств не звільнялись з основного місця роботи, а коли перемістились на безпечніші території, влаштувались на роботу за сумісництвом.
Лікарняний сумісника: як оформити заяву-розрахунок
Щоб отримати кошти на оплату лікарняного, подайте до ПФУ правильно оформлену заяву-розрахунок. Форма та спосіб, як її формувати, залишаються незмінними.
вкажіть, що це лікарняний сумісника, зазначте унікальний номер лікарняного у форматі — ХХХХХХ-ХХХХХХХХХХ-Х.1.;
заповніть розділ пояснення або подайте до ПФУ пояснювальну записку.
У поясненнях до заяви-розрахунку вкажіть, що оплата за лікарняним суміснику призначена у зв’язку з тим, що на основному місці роботи цей лікарняний оплаті не підлягає.
Після того як ПФУ профінансує заяву-розрахунок, оплатіть допомогу з тимчасової непрацездатності працівнику в день, визначений для виплати заробітної плати на підприємстві (ч. 2 ст. 24 Закону № 1105).
Разом з цим слід зазначити що Порядок № 440 не містить обмежень щодо оплати лікарняного в залежності від місця роботи. Зокрема пункт 2 Порядку № 440 визначає, що оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності здійснюється за основним місцем роботи застрахованої особи та за місцем роботи за сумісництвом у формі матеріального забезпечення, що повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу). Таким чином оплату перших п’яти днів тимчасової непрацездатності працівник має отримати як на основному місці роботи так і на місці чи місцях роботи за сумісництвом. Проте витрати роботодавця на оплату перших п’яти днів тимчасової непрацездатності як за основним місцем роботи так і за сумісництвом ПФУ не компенсує.
