Тема наявності агропаспорту не земельну ділянку актуальна при оренді чи набуття у власність земель державної/комунальної форми власності. Однак, агропаспорт може бути корисним і у приватному секторі. Призначення агропаспорту, коли він обов’язковий, де його отримати – відповіді на ці питання у огляді.
✔️Суборенда сільгоспземель: оформте правильно✔️
Що таке агропаспорт і навіщо він потрібен
Агропаспорт – це документ, у якому наведена агрохімічна характеристика ґрунту та стан його забруднення токсичними речовинами, радіонуклідами. Показників понад 20. Оцінюється глибина гумусного горизонту, кислотність, залишки пестидів, наявність мікроелементів тощо.
Форму агропаспорту можна знайти у Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, наказ Мінагрополітики від 11.10.2011 № 536 (далі – Порядок № 536).
Агропаспорт може виготовлятися як на окрему земельну ділянку, так і на ціле поле. Складається він у 2-х примірниках – один землевласнику/користувачу, а інший – передається у Держгеокадастр.
Увага: Агропаспорт – це дані про якість ґрунту на певну дату.
Поява агропаспортів пов’язана з вимогами наступного законодавства:
- ст. 37 Закону “Про охорону земель” від 19.06.2020 № 962, за якою землекористувачі мають здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів. За цією статтею з метою здійснення контролю за динамікою родючості ґрунтів має систематично проводитися їх агрохімічне обстеження, а також видаватися агрохімічні паспорти;
- ст. 1 Закону “Про державний контроль за використанням та охороною земель” від 19.06.2003 № 963;
- постанова Кабміну від 22.11.2017 р. № 890 (далі – Постанова № 890), яка здійснила оновлення постанови Кабміну від 03.03.2004 № 220, у якій затверджено Типовий договір оренди землі. Дані про агропаспорт вносяться у п. 7 “Інші особливості об'єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини” договору. Зміни набули чинності з 22.11.2017 р.
Крім того, у договорах оренди земельних ділянок завжди є умова повернути земельну ділянку у стані не гіршому, ніж при її отриманні. Без агропаспорту дану умову проконтролювати просто неможливо.
Агрохімічна паспортизація орних земель здійснюється
Агропаспорт обов’язковий лише, коли мають місце операції з землями сільськогосподарського призначення державної/комунальної форми власності:
- при оренді земель державної/комунальної форми власності (див. Постанову № 890);
- при передачі таких земельних ділянок у власність;
- надання дозволу на зняття та перенесення грантового покриву;
- консервації та рекультивації земель.
Агропаспорт може виготовлятися для всіх земель сільськогосподарського призначення, а не тільки орних.
Увага: Агропаспорт став обов’язковим з 2017 року в операціях землями с/г призначення державної/комунальної форми власності
Використання агропаспорту для земельних ділянок сільськогосподарського призначення має рекомендаційний характер (теж Постанова № 890 щодо Типового договору оренди, який також можуть використовувати і приватні суб’єкти господарювання).
Агрохімічна паспортизація орних земель здійснюється:
- для рілля – кожні 5 років;
- для сіножатей і пасовищ – кожні 5-10 років;
- для багаторічних насаджень – кожні 5-10 років.
Крім того, при оренді у формі Типового договору передбачається проведення хоча б 1 раз на 3 роки перевірки стану земельної ділянки, що включатиме й оновлення паспорту.
Контроль за паспортизацією здійснює Держгеокадастр, на інспекторів якого покладений обов’язок моніторити родючість ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.
Плюси й мінуси агропаспорту в приватному секторі
Для приватного сектору використання агропаспортів носить суто рекомендаційний характер. Виготовляти його чи ні – слід зважити плюси й мінуси:
Серед плюсів агропаспорту:
- контроль за якістю ґрунту з боку орендодавця, можливість розірвати договір оренди, якщо орендар не хочу проводити сівозміни та підтримувати ґрунт у належному стані, виснажує його. Також може бути й менш радикальний крок – підвищити розмір орендної плати;
- сам власник отримує можливість контролю за результатами власних дій щодо ґрунту. Паспорт – як точка відліку, у якій фіксується стан на певну дату й далі можна порівнювати, розробляти заходи щодо поліпшення родючості землі, підвищення врожайності сільськогосподарських культур тощо;
- підтримка екологічності своєї господарської діяльності та її безпеки щодо природи та суспільства. Також важлива ідея у агробізнесі, якої може дотримуватися власник.
Увага: Для приватного сектору агропаспорт носить рекомендаційний характер
Серед мінусів агропаспорту:
- до орендаря можуть бути виставлені претензії щодо погіршення якості землі, відшкодування розміру шкоди, а також розірвання самого договору оренди. Зрозуміло, що мінусом це є для орендаря, а плюсом для орендодавця;
- виготовлення агропаспорту потребує аналізу ґрунту і все це треба оплатити;
- навіть після разового виготовлення агропаспорту їх треба буде замовляти з певною періодичністю. У приватному секторі законодавство це не регулює. Наприклад, раз на 3 роки. Інакше – втрачається будь-який сенс у паспортизації земель, адже необхідно відслідковувати динаміку змін стану ґрунту.
Як бачимо, агропаспорт вигідніший саме для власника-орендодавця земельної ділянки.
Де отримати агропаспорт
Виготовлення агропаспорту можна замовити або у регіональній філії профільної державної установи – Державна установа “Інститут охорони ґрунтів України”, або у приватних установ. В останніх це буде дорожче. Щодо Держґрунтохорони, то там це коштує 576 грн для земельної ділянки до 10 га та 1140 грн – для земельних ділянок понад 10 га.
Хто оплачує агропаспорт
Якщо орендується земля державної/комунальної форми власності, то виготовлення агропаспорту розпорядники таких земель покладають на потенційного орендаря. Агропаспорти не входять до складу проектів землеустрою, а тому виготовляються окремо.
Щоправда це може здійснити й Держгеокадастрі, але через процедуру закупівель, що досить тривалий процес. Через це орендарі оплачують такі послуги самостійно, аби пришвидшити процес набуття земельної ділянки у користування.
