експерт з питань бухгалтерського обліку та оподаткування, Полтава
Своєю діяльністю сільгосппідприємства можуть завдавати шкоди навколишньому середовищу. Щоб компенсувати її, мають сплачувати державі екологічний податок. Які викиди підлягають оподаткуванню, пояснить експерт.
Генератори, мініелектростанції, газозварювальне обладнання та установки, опалювальні котли — найпоширеніші джерела забруднення для сільгосппідприємств, щодо яких вони можуть бути платниками екологічного податку. Про такі джерела забруднення податківці згадують у своїх консультаціях в Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі (ЗІР), які розміщені в категоріях 117.06 та 117.01.
Податківці зазначають, що обладнання буде джерелом забруднення, лише якщо воно працює на пальному, при спаленні якого утворюються та викидаються в атмосферне повітря забруднюючі речовини або суміш таких речовин, що є об’єктом та базою оподаткування екологічним податком за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами (категорія 117.06 «ЗІР»).
Якщо ж обладнання викидатиме забруднюючі речовини, які не є об’єктом та базою оподаткування екоподатком, воно не буде джерелом забруднення, за яке потрібно сплачувати податок.
Наприклад, сільгосппідприємства, які здійснюють викиди двоокису вуглецю (СО2) обсягом не більше ніж 500 т за рік, не є платниками екоподатку (п. 240.7 Податкового кодексу України; ПК). Однак, якщо річний обсяг викидів СО2 перевищує 500 т, сільгосппідприємство має зареєструватися платником екоподатку та сплатити його із суми перевищення.
Розберемо запитання, які найчастіше виникають у сільгосппідприємств щодо справляння екологічного податку.
Чи є джерелом забруднення обладнання, змонтоване на автошасі
Стаціонарне джерело забруднення — підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти (пп. 14.1.230 ПКУ).
У визначенні зазначено, що об’єкт має бути нерухомим. Причому не тимчасово нерухомим, наприклад, на час стоянки, а в принципі нерухомим.
До нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України; ЦКУ). Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації згідно із Законом № 1952 (ст. 182 ЦКУ).
Отже, якщо сільгосппідприємство використовує рухоме обладнання, яке не є об’єктом нерухомості, права на яку підлягають держреєстрації, таке обладнання не може бути стаціонарним джерелом забруднення. Це означає, що рухоме обладнання не має відношення до сплати екоподатку. Хоча під час перевірки податківці можуть із цим не погодитися. Маєте самостійно вирішити, чи вважати рухоме майно стаціонарним джерелом забруднення.
Хто сплачує податок, якщо джерело забруднення в оренді
Платники екоподатку — суб’єкти господарювання, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу під час провадження власної діяльності (ст. 240 ПКУ). Про те, що такі суб’єкти мають бути власниками стаціонарних джерел забруднення, у нормі не йдеться. Це означає, що платником екоподатку буде орендар, адже саме він використовує орендований об’єкт у власній діяльності і здійснює викиди. Втім, є деякі нюанси.
У консультації із категорії 117.01 «ЗІР» податківці зазначили, що платник екоподатку — власник приміщення, в якому знаходиться джерело забруднення — опалювальний котел. Тобто орендодавець. Однак, якщо паливо для цього котла купує орендар, то він і буде платником екоподатку. Ця відповідь збігається з нашою. Адже, якщо орендодавець приміщення сам експлуатує котел і придбає паливо для нього, він і є забруднювачем атмосфери. Якщо ж котел експлуатує орендар, забруднювачем стає орендар.
Подібна відповідь наведена в Індивідуальній податковій консультації (ІПК) ДФС від 11.06.2019 № 2671/6/99-99-12-02-03-15/ІПК:
