Закон не передбачає такої підстави для припинення зобов’язання, що лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору. Тобто саме по собі закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін цього правочину і не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов’язку. Тож висновок про припинення невиконаного зобов’язання у зв’язку із закінченням строку дії договору і поверненням передоплати, є помилковим.
Пеню може бути нараховано лише за кожен новий день прострочення платежу. День фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який стягується пеня.
Порушення зобов’язань контрагентами боржника не є обставиною непереборної сили.
Законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій за прострочення виконання зобов’язання і строки їх нарахування. За відсутності таких умов у договорі нарахування штрафів припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення госпоперації з передачі товару, не може заперечувати цю госпоперацію.
Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, укладений у простій письмовій формі, не породжує правових наслідків із набуття права власності та підстав для внесення змін до статуту.
Висновки ВСУ від 01.01.2016
