Мінімальна зарплата — це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна зарплата є державною соціальною гарантією, обов’язковою для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізосіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці (ст. 3 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР; далі — Закон № 108).
Гарантії забезпечення мінімальної зарплати визначено статтею 3-1 Закону № 108.
За статтею 14 Закону № 108 договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що ї укладають на національному, галузевому, територіальному та локальному рівнях відповідно до законів.
Норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених генеральною, галузевою (міжгалузевою) або територіальною угодами, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці, можна застосовувати лише тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більш як шість місяців.
Поряд з цим питання трудових відносин не належить до компетенції ДФС, а перебуває у правовому полі Мінсоцполітики.
Лист ДФС від 21.02.2017 № 3566/6/99-9-13-02-03-15
