Підписуйтесь на телеграм-канал «Головбух. Новини»! Тут про зміни без спамуЗа відсутності письмового договору роздрібної купівлі-продажу товарів вирішальну силу має розрахунковий документ (квитанція, товарний або касовий чек, квиток, талон або інший документ), який буде єдиним і належним доказом у судовому процесі з недобросовісним продавцем.
Так постановив Верховний Суд України (ВСУ), коли досліджував питання належності доказів під час судового оскарження угоди про придбання товарів неналежної якості за договором роздрібної купівлі-продажу. ВСУ не визнав належним підтвердним документом «витратну накладну» і не відповів, чи належить такий документ до категорії «інших документів», що підтверджують вчинення усного договору купівлі-продажу.
Договір купівлі-продажу ЗРАЗОК
Свою позицію суд обгрунтовував тим, що за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який провадить підприємницьку діяльність із продажу товару, зобов’язаний передати покупцеві товар, що зазвичай призначений для особистого, домашнього або іншого використання, не пов’язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його (ч. 1 і 3 ст. 698 Цивільного кодексу України; ЦК). До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу за участю покупця — фізичної особи, не врегульованих ЦК, застосовують законодавство про захист прав споживачів.
Договір — усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізують продукцію. Щоб підтвердити вчинення усного правочину, оформляють квитанцію, товарний або касовий чек, квиток, талон або інші документи (далі — розрахунковий документ) (п. 7 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII; далі — Закон № 1023).
Під час продажу товару продавець зобов’язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу (абз. 2 ч. 11 ст. 8 Закону № 1023).
Доводити належну якість проданого товару, належно оформляти претензії покупця щодо недоліків цього товару, перевіряти за потреби якість товару та забезпечувати право споживача взяти участь у такій перевірці закон зобов’язує продавця (ст. 1209 ЦК, ст. 8 Закону № 1023).
Однак згідно з частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона мусить довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Позивач просив розірвати укладений між ним і двома відповідачами (ФОПами) договір купівлі-продажу меблів, стягнути з відповідачів сплачені за товар кошти, неустойку за необмін товару та відшкодування моральної шкоди. Позов мотивував тим, що після монтування і встановлення меблів він виявив суттєві дефекти, що унеможливлювали експлуатацію. У зв’язку з цим позивач звернувся до відповідачів із вимогою замінити товар на інший, належної якості. Деякі деталі меблів замінили, однак вони також мали дефекти, тому користуватися придбаним товаром було неможливо. Але відповідачі відмовилися повернути кошти за товар і не пояснили причин.
Суд встановив, що витратна накладна, хоч і з печаткою відповідачів, не містить даних, які підтверджують наявність будь-яких зобов’язальних правовідносин між позивачем (покупцем) та відповідачами. Отже, позивач не довів наявності будь-яких зобов’язальних правовідносин між ним і «продавцем». Тому суд відмовив у задоволенні позову.
