Фізособа не сплатила в установлений строк узгоджені грошові зобов’язання із земельного податку. Тож у неї утворився податковий борг. Орган контролю направив їй податкову вимогу про сплату податкового боргу.
Суди перших двох інстанцій підтримали податківців. Тому фізособа звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду України (ВСУ) з проханням скасувати попередні судові рішення і направити справу на новий розгляд. Позивачка стверджує, що суди не взяли до уваги той факт, що податківці не вручили їй податкове повідомлення-рішень (ППР) і податкову вимогу.
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
ВСУ вважає, що суди мали спиратися на норми пункту 58.3 Податкового кодексу України (ПК). Тобто виходити з того, що ППР вважають надісланим (врученим) фізособі, якщо його передали законному представникові фізособи особисто або надіслали листом з повідомленням про вручення на адресу за місцем її проживання або останнього відомого місцезнаходження.
Якщо пошта не вручить платнику податків ППР/податкові вимоги/рішення про результати розгляду скаргичерез відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти ці документи, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, ППР/податкова вимога/рішення про результати розгляду скарги вважають врученими платнику податків у день, зазначений поштою у повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення
Коли листа не вручили через помилку органу контролю, ППР вважають не врученим.
З огляду на те що суди не дослідили докази позивачки у справі, ВСУ скасував попередні рішення і направив справу на новий розгляд судом першої інстанції.
