Як обліковувати витрати на рекламу
Податківці вважають, що підприємство занизило доходи за операціями з безоплатного розповсюдження рекламної друкованої продукції інформаційного характеру та інших рекламних матеріалів в рекламних цілях. За позицією контролерів безоплатне розповсюдження рекламної продукції є продажем товарів (пп. 14.1.202 Податкового кодексу України; ПК). Тому підприємство мало нарахувати дохід у розмірі звичайних цін на рекламні матеріали та визначити з нього податок на прибуток підприємств (п. 153.2 ПК).
Суди попередніх двох інстанцій не погодилися з рішення податківців, і визнали його протиправним.
Верховний Суд (ВС) зазначив: розповсюджена у рекламній продукції інформація про особу та товар має на меті проінформувати споживачів та сформувати в них інтерес щодо таких особи та товару. Матеріальні носії реклами є винятково засобами розповсюдження інформації про товар, який реалізує продавець. Тому, рекламну продукцію споживач може використовувати тільки як джерело інформації. А отже, не є активом (Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV).
Тому зазначені операції не є операціями з безоплатного надання товарів, про які зазначили у підпункті «а» пункту 14.1.13 ПК, а внаслідок не є операціями з продажу (реалізації) товарів відповідно до підпункту 14.1.202 ПК. Тому, у підприємства не було підстав визначати дохід на підставі пункту 153.2 ПК та визначати з таких операцій базу оподаткування ПДВ за пунктом 188 ПК.
Постанова ВС від 15.10.2019 у справі № 826/16831/14
