Суди попередніх інстанцій, посилаючись на підпункт «є» підпункту 266.2.2 Податкового кодексу України (далі — ПК), дійшли висновку, що нежитлове приміщення позивача належить до будівель промисловості, а тому не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно.
Судова палата Касаційного адміністративного суду не погодилася з висновком судів попередніх інстанцій. Верховний Суд вказав, що наявність спеціального статусу будівлі, а саме — будівлі промисловості, не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.
Обираючи за вихідне поняття «промисловість» для такої податкової пільги, законодавець пов’язує звільнення від сплати податку на нерухомість, не тільки і не стільки із його статусом, а й з використанням будівлі за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Мета податкової пільги за підпунктом «є» підпункту 266.2.2 ПК створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних і юридичних осіб, які є власниками певних об’єктів нерухомості, що використовують за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Суд вважає, що функціональне призначення об’єкта, звільненого від оподаткування є фактично визначальною родовою ознакою. Оскільки не є об’єктом оподаткування саме будівлі промисловості, які використовують для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.
