Працівники, які мають інвалідність, можуть користуватися такими пільгами:
- у випадках, передбачених законодавством, роботодавець повинен організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці (ст. 172 Кодексу законів про працю України; КЗпП);
- працівникам з інвалідністю I і II груп надають щорічну основну відпустку тривалістю 30 к. дн., а III групи — 26 к. дн. У перший рік роботи відпустка повної тривалості може надаватися таким особам (за їх заявою) і до закінчення 6 місяців безперервної роботи;
- особі з інвалідністю не може бути встановлений випробовувальний термін при прийомі на роботу (ст. 26 КЗпП).;
- понаднормова робота та робота в нічний час можлива лише за згодою особи з інвалідністю за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям, викладеним у довідці МСЕК (ст. 55, 63 КЗпП).
Прийняття на роботу особи з інвалідністю може бути вигідним і для самого роботодавця. Адже для підприємств, установ, організацій установлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. Наприклад, якщо в установі працює від 8 до 25 осіб — у кількості 1 робоче місце для особи з інвалідністю (ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII).
Але роботодавець повинен звернути увагу на протипоказання, встановлені МСЕК, зокрема, чи не містять вони заборони на виконання роботи, для якої наймають особу з інвалідністю.
