Верховний Суд зазначив, що при стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі статті 235 КЗпП слід керуватися постановою КМУ від 05.02.1995 № 100, що затверджує Порядок обчислення середньої заробітної плати.
Згідно із Порядком усі виплати включають в розрахунок середньої зарплати у тому розмірі, в якому їх нарахували, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
А отже суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховують без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, роботодавець нараховує при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відраховує із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу під час виплати працівнику. Внаслідок чого виплачену працівнику на підставі судового рішення суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшують на суму податків і зборів.
Разом з цим, відрахування податків і обов’язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновили на роботі. Оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувалися би податки і збори.
Постанова ВС від 05.08.2020 у справі № 817/893/17
