Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення ДПС про прийняття працівника на роботу (ч. 4 ст. 24 Кодексу законів про працю України; далі — КЗпП).
Норми статті 24 КЗпП та Повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту, яке затвердив КМУ постановою від 17.06.2015 № 413, поширюють на всі випадки, коли працівник виконує роботу на умовах трудового договору. При цьому, працівник не може бути допущений до роботи без повідомлення до ДПС та її територіальних органів про прийняття на роботу, оскільки у зазначених законодавчих актах чітко визначили, що повідомлення до ДПС та її територіальних органів подають до початку роботи працівника.
Якщо працівник, який працює у роботодавця за сумісництвом, бажає працювати у цього роботодавця за основним місцем роботи, то таку процедуру слід реалізувати через механізм звільнення працівника з місця роботи за сумісництвом та прийняття його на основне місце роботи (лист Мінекономіки від 24.06.2024 № 4701-05/45070-09). Це пов’язано з тим, що законодавство про працю не містить механізмів переведення працівників з основного місця роботи на роботу за сумісництвом та навпаки. Разом з тим, працівник не може працювати за сумісництвом, не маючи при цьому основного місця роботи.
Якщо договір із сумісником розірвали та уклали новий за основним місцем роботи, то звільненому працівнику виплачують грошову компенсацію за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР).
