Відповідно до абзацу сьомого пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі — Закон № 2464), платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування є роботодавці.
Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами здійснюється за рахунок коштів Фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та є матеріальним забезпеченням фізичних осіб, яке компенсує втрати заробітної плати (доходу) таких фізичних осіб за період їх відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.
Чи покарають за воєнного стану за неподання звітності
Для підприємств, установ, організацій, які виплачують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, ЄСВ встановлюється у розмірі 33,2% визначеної абзацом другим пункту 1 частини 1 статті 7 Закону № 2464 бази нарахування ЄСВ. Для платників, які отримують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, ЄСВ встановлюється у розмірі 2% суми допомоги (ч. 12 ст. 8 Закону № 2464).
Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону № 2464 визначено, що максимальною величиною бази нарахування ЄСВ є максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює 17 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
ЄСВ нараховується на суми, які є базою нарахування, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати (ч. 5 ст. 7 Закону № 2464).
Тож ЄСВ нараховується роботодавцем на суму допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами за відповідний базовий звітний період (місяць) та сплачується не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, незалежно від того, на який розрахунковий рахунок надходять кошти від фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Застосування максимальної величини при нарахуванні ЄСВ на суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, період якої більше одного місяця, здійснюється окремо за кожний місяць.
