ВАСУ погодився з позицією суду апеляційної інстанції, що помилкове визначення платником податку коду бюджетної класифікації в платіжному дорученні не є правовою підставою для висновку про несплату ним необхідної суми податку у визначений строк (заниження податку) та, як наслідок, для застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Йдеться про ситуацію, коли сплата ПДФО була здійснена підприємством не на той рахунок Держказначейства, за кодом бюджетної класифікації, визначеним для ПДФО від отриманого платником доходу внаслідок прийняття ним у спадщину майна, коштів, майнових чи немайнових прав. Тоді як правильним був рахунок Держказначейства 33111349700010 з кодом бюджетної класифікації, визначеним для ПДФО від інших видів діяльності.
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
Однак наведене, на думку ВАСУ, не може слугувати підставою для висновку податківців про заниження вже сплаченого грошового зобов’язання з ПДФО.
Адже аналіз норм Бюджетного кодексу України дає підстави для висновку, що всі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами бюджету. Податки і збори (обов’язкові платежі) визнаються зарахованими до держбюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Як з’ясувалось, ініціювання підприємством сплати необхідної суми грошового зобов’язання з ПДФО до державного бюджету було здійснено 15.11.2011. Тобто саме з цієї дати відбулось вилучення частини майна (коштів) підприємства, призначеної для сплати до бюджету як податку, у зв’язку з чим конституційний обов’язок цього підприємства був виконаний.
