Суд визнав правомірним застосування податковим органом до підприємства-позивача фінансових санкцій та донарахування грошових зобов’язань по ПДФО за ненадання останнім підтвердних документів до авансових звітів.
Зокрема, суть виявлених податківцями порушень полягала в тому, що на підтвердження оплати вартості проживання в готелях за певні періоди працівниками позивача надавалися квитанції до прибуткових касових ордерів, виписані підприємцями.
Чи покарають за воєнного стану за неподання звітності
І це при тому, що пунктом 4.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 № 637 (далі — Положення № 637), вимогу щодо обов’язкового оформлення готівкових операцій прибутковими та видатковими касовими документами встановлено лише для підприємств — юридичних осіб. З огляду на це, фізичні особи — підприємці касової книги не ведуть, а також при здійсненні готівкових розрахунків не використовують бланки прибуткових та видаткових ордерів.
Крім того, апеляційний суд згадав лист НБУ від 30.10.2006 № 25-113/2453, яким чітко роз’яснено, що обов’язок оформлення готівкових операцій прибутковими та видатковими касовими ордерами встановлено тільки для юросіб. У листі також зазначено, що форма касових ордерів та порядок їх заповнення, відповідно до пункту 3 Положення № 637, передбачають оформлення цих документів лише підприємствами, установами та організаціями, а саме бухгалтерією підприємства. Передбачено такі обов’язкові реквізити, як підпис головного бухгалтера та керівника підприємства.
Отже, законодавством України для приватних підприємців не передбачено оформлення прибуткових та видаткових касових ордерів та, відповідно, відображення таких ордерів у касовій книзі. Прибуткові касові ордери не можуть вважатися розрахунковими документами та підтверджувати проведення платіжних операцій. Фізичні особи — підприємці проводять документальне оформлення касових операцій залежно від виду та специфіки своєї діяльності відповідно до вимог нормативно-правових актів, що поширюються на їх діяльність.
Донарахування грошових зобов’язань відбулось також за фактом підтвердження вартості оплати проїзду одного з працівників підприємства електронним проїзним документом. Іншим же працівником узагалі не було надано жодних підтвердних документів.
І знову ж таки, погоджуючись із твердженнями податкового органу, суд указав, що електронний проїзний квиток може засвідчувати вартість понесених витрат на проїзд за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в т. ч. чартерних рейсів. Тому для підтвердження витрат, понесених працівником під час відрядження, він має надати, окрім рахунків готелів, проїзних квитків, видаткових накладних, інших первинних документів, також документи, що підтверджують здійснені готівкою чи за допомогою платіжних карток розрахунки, а саме: фіскальні касові чеки, розрахункові квитанції, спрощені розрахункові квитанції, чеки банкомата, сліпи, квитанції платіжних терміналів тощо.
