Виходячи з системного аналізу правових норм, апеляційний суд указав, що зустрічна звірка проводиться лише у разі отримання від суб’єкта господарювання інформації, визначеної у запиті. Проте, як видно з матеріалів справи, податковим органом не надано жодного доказу на підтвердження факту надіслання підприємству-позивачу відповідного запиту.
А отже, висновки, у тому числі для з’ясування реальності господарських відносин та повноти відображення їх в обліку платника податків, можуть бути зроблені та викладені у довідці за результатами проведення зустрічної звірки лише у випадку співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб’єкта господарювання.
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
Однак, у розглядуваному випадку звірка фактично не проводилась, про що свідчить акт про неможливість проведення зустрічної звірки. Причому в цьому ж акті податковим органом безпідставно, без витребування інформації та з’ясування відомостей щодо факту здійснення господарських операцій, зроблені висновки про їх нікчемність.
Усупереч цьому апеляційний суд наголосив, що в зразку форми Акту про неможливість проведення зустрічної звірки, який є додатком 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА від 22.04.2011 № 236, не передбачено зазначення інформації про реальність господарських операцій та чинність укладених правочинів суб’єкта господарювання, щодо якого виявилось неможливим провести зустрічну звірку.
Водночас суд зазначив, що висновки, викладені податківцями в акті, є за своєю суттю нічим іншим, як висновками, складеними за результатами перевірки, які здійснюються податковим органом із метою контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства суб’єктами господарювання, а не з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, чим є по суті зустрічна звірка.
Враховуючи викладене, дії податкового органу щодо проведення такої перевірки підприємства здійснені не на підставі та не у межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, а тому є протиправними.
Апеляційний суд також звернув увагу на те, що поведінка суб’єкта владних повноважень у такий спосіб ставить суб’єкта господарювання (позивача) у правову невизначеність, оскільки з одного боку є висновки акта про встановлені порушення закону, а з іншого боку — відсутня можливість для оскарження такого акта або визнання його незаконним, з огляду на те, що акт є лише проявом зовнішньої фіксації перевірки.
Такі дії суб’єкта владних повноважень суперечать матеріальному інтересу платника податків у податкових правовідносинах, який полягає у належній фіксації податковим органом обставин його господарської діяльності, неухильному дотриманні контролюючим органом визначених законом процедур реалізації владних управлінських функцій, здійснення таких процедур лише в разі наявності законом визначених підстав.
Вимоги про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки, оформлених актом про неможливість проведення зустрічної звірки підприємства, підлягають задоволенню.
Окрім цього, суд зазначив, що позиція щодо можливості визнання протиправними дій податкового органу в разі безпідставності проведення зустрічної звірки та проведення такої з порушенням нормативних приписів підтримується Вищим адміністративним судом України.
