Законодавчими актами, що визначають державні гарантії реалізації працівниками права на відпустки, є:
- Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504 );
- Кодекс законів про працю України.
Порядок надання та компенсації відпусток, розрахунок стажу для щорічних основних та додаткових відпусток, перелік видів відпусток зазнали змін (Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ; далі — Закон № 2136).
Можливість оформлення протягом періоду воєнного стану щорічних додаткових, соціальних, навчальних та інших відпусток тривалістю та на умовах, визначених законодавством про відпустки, не обмежують Законом № 2136.
У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток, якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури. Виняток - відпустка у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ч. 2 ст. 12 Закону № 2136). Держпраці звертає увагу, що зазначена норма стосується виключно випадків, коли працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.
Передбачені такі види додаткових відпусток:
- щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці (ст. 7 Закону № 504);
- щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці та її тривалість (ст. 8 Закону № 504);
- додаткові відпустки у зв’язку з навчанням (ст. 13-15 Закону № 504);
- творча відпустка (ст. 16 Закону № 504);
- відпустка для підготовки та участі в змаганнях (ст. 16-1 Закону № 504);
- додаткова відпустка окремим категоріям громадян окремим та постраждалим учасникам Революції Гідності (ст. 16-2 Закону № 504).
Тож, під час воєнного стану працівник має право, окрім основної щорічної відпустки, оформити додаткову відпустку.
Перелік операцій роботодавця на користь працівника, які податківці (не) розцінюють як додаткове благо з метою оподаткування
