З 24.03.2022 діє Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ (далі — Закон № 2136). Закон № 2136 визначає особливості трудових відносин працівників підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, на період дії воєнного стану. Положення Закону № 2136, які регулюють трудові відносини інакше, ніж Кодекс законів про працю України (КЗпП), мають пріоритет під час воєнного стану.
Пункт 31 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9 містить роз’яснення, що переведенням на іншу роботу вважають доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором.
За загальним правилом для переведення працівника обов’язково потрібна його згода. Лише у виняткових випадках допускається обмежене у часі переведення працівника на роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (ч. 2 ст. 33 КЗпП).
Працівникам гарантоване право на відпустки визначеної тривалості зі збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР.
Переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 КЗпП, та в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 32 КЗпП).
Трудовим законодавством не встановили заборони щодо переведення на іншу посаду працівника, який перебуває у відпустці.
Проте оптимальним буде перевести працівника на нову посаду з першого дня після виходу з відпустки. Таке переведення не буде порушенням, адже і до, і після переведення за працівником зберігають робоче місце (посаду).
