Для отримання права на податковий кредит з ПДВ при придбанні товару (робіт, послуг) платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
При цьому будь-які документи (у т. ч. договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Тобто для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Такого висновку дійшов ВАСУ, відхиливши касаційну скаргу податкового органу.
На підтвердження цього суд зазначив, що підприємством-позивачем виконані всі умови, передбачені Податковим кодексом України (ПК), які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту. Зокрема, факт виконання сторонами договірних зобов’язань підтверджено відповідними рахунком-фактурою, видатковою накладною, податковою накладною та платіжними дорученнями.
Оформлені ж сторонами договору купівлі-продажу первинні документи відповідають вимогами частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, а податкова накладна — вимогам пункту 201.1 ПК.
Висновки податкового органу щодо нікчемності правочину з урахуванням всіх обставин справи та вимог діючого на час спірних правовідносин законодавства взагалі не було прийнято до уваги.
