Право на матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань (далі – матеріальна допомога), визначене законодавством, є у держслужбовців і посадовців держорганів, органів місцевого самоврядування (ОМС), обслуговуючих робітників держорганів і ОМС, військовослужбовців, працівників сфери культури, педагогічних, наукових і науково-педагогічних працівників, а також медиків.
Виплату матеріальної допомоги для посадових осіб та службовців ОМС передбачили підпунктом 3 пункту 2 Постанови КМУ «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 № 268.
Право приймати рішення про надання матеріальної допомоги працівникам ОМС має керівник відповідного ОМС. Він приймає таке рішення виходячи з обставин, викладених у заяві працівника (лист Мінсоцполітики від 16.10.2009 № 620/13/84-09).
Конкретних підстав надання матеріальної допомоги у нормативних документах немає, хоча вони можуть бути визначені колективним договором. Вагомість підстав визначає сам керівник.
Матеріальну допомогу надають окремому працівнику на підставі його заяви, за власним рішенням керівника. Вона не входить до заробітної плати згідно Інструкції зі статистики заробітної плати від 13.01.2004 № 5, хоча й виплачують її за рахунок фонду оплати праці установи.
