Відповідь
Порядок справляння туристичного збору визначили статтею 268 Податкового кодексу України (ПК).
Платниками туристичного збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної, міської ради та тимчасово розміщуються у місцях проживання (ночівлі), визначених підпунктом 268.5.1 ПК.
Водночас, особи, визначені підпунктом «в» підпункту 14.1.213 ПК, а саме резиденти — фізичні особи, які мають місце проживання в Україні, які прибули у відрядження, не є платниками туристичного збору (пп. «б» пп. 268.2.2 ПК).
Інструкцію про службові відрядження в межах України та за кордон затвердив Мінфін наказом від 13.03.1998 № 59 (далі — Інструкція № 59)
Підтвердженням перебування такої особи у відрядженні є наказ (розпорядження) керівника цього підприємства або його заступника (направлення у відрядження державного службовця здійснюється керівником державної служби). У такому наказі зазначають мету виїзду, завдання (у разі потреби), пункт призначення (місто або міста призначення, інші населені пункти, найменування підприємства, установи або організації, куди відряджається працівник), строк (дата вибуття у відрядження та дата прибуття з відрядження), джерело фінансового забезпечення витрат на відрядження, а також у разі потреби інші ключові моменти (вид транспорту, інформація про додаткові обмеження щодо сум та цілей використання коштів, наданих на відрядження, у разі їх встановлення керівником тощо), після затвердження кошторису витрат. У разі направлення працівника підприємства у службове відрядження за запрошенням подається його копія та за наявності програма заходів.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом ІV ПК. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включають, зокрема, кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 ПК (пп. 165.1.11 ПК).
Не є доходом платника податку — фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме:
- на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті);
- оплату вартості проживання у готелях (мотелях);
- включених до рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), обов’язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов’язані з правилами в’їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв’язку із здійсненням таких витрат (абз. 2 пп. «а» пп. 170.9.1 ПК).
📝Розмір добових витрат на поїздки Україною та за кордон, строки, у які потрібно подати до бухгалтерії авансовий звіт та відповідальність за порушення: усе це зібрали для вас у зручній таблиці для відряджень на 2025 рік
Зазначені в абзаці другому підпункту «а» підпункту 170.9.1 ПК витрати не є об’єктом оподаткування ПДФО лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість таких витрат.
Будь-які витрати на відрядження не включають до оподатковуваного доходу платника за наявності документів, що підтверджують зв’язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця / сторони, що відряджає.
Інструкція № 59 є основним документом, який регулює відрядження працівників органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково фінансуються за рахунок бюджетних коштів. При цьому інші підприємства та організації можуть використовувати Інструкцію № 59 як допоміжний (довідковий) документ.
Підприємство за наявності підтвердних документів відшкодовує в межах граничних сум витрат на найм житлового приміщення, затверджених постановою КМУ «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» від 02.02.2011 № 98, витрати відрядженим працівникам на найм житлового приміщення з розрахунку вартості одного місця у готелі (мотелі), іншому житловому приміщенні за кожну добу такого проживання з урахуванням включених до рахунків на оплату вартості проживання витрат на користування телефоном (крім витрат на службові телефонні розмови), холодильником, телевізором та інших витрат (п. 5 розд. ІІ Інструкції № 59).
Витрати на найм житлового приміщення за час вимушеної зупинки в дорозі, що підтверджують відповідними документами, відшкодовуються в порядку й розмірах, передбачених пунктом 5 розділу ІІ Інструкції № 59.
Витрати, що перевищують граничні суми витрат на найм житлового приміщення, відшкодовуються з дозволу керівника згідно з підтвердними документами. Зазначені витрати не є надміру витраченими коштами.
Відрядженому працівникові понад установлені суми компенсації витрат у зв’язку з відрядженням відшкодовуються також витрати на оплату податку на додану вартість, зокрема, за найм житлового приміщення згідно з підтвердними документами в оригіналі (п. 8 розділу II Інструкції № 59).
Крім того, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включають дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 ПК), зокрема, у вигляді суми грошового відшкодування будь-яких витрат платника податку, крім тих, що обов’язково відшкодовують згідно із законом за рахунок бюджету або звільняють від оподаткування згідно з розділом IV ПК (пп. «г» пп. 164.2.17 ПК).
Отже, у разі якщо юрособа (роботодавець) відшкодовує суми збору, що сплатив працівник під час відрядження у межах України за найм житлового приміщення, то суму такої компенсації включають до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого працівника як додаткове благо та оподатковують ПДФО на загальних підставах.
