Право на відпустку мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізособи.
Для учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності, осіб з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551 (далі — Закон № 3551), надають додаткову відпустку зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 к. дн. на рік. Це зафіксували у статті 772 Кодексу законів про працю України та у статті 162 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки).
Підстава для надання додаткової відпустки — посвідчення інваліда війни або учасника бойових дій, заява працівника. Якщо демобілізований працівник отримав посвідчення учасника бойових дій (інваліда війни), то після його надання роботодавцю він матиме право на додаткову відпустку.
Щорічну відпустку можна перенести на інший період або продовжити у випадках, передбачених статтею 11 Закону про відпустки.
Щорічну відпустку на прохання працівника можуть поділити на частини будь-якої тривалості. При цьому основна її безперервна частина має становити не менш як 14 к. дн. (ст. 12 Закону про відпустки).
Отже, саме щорічна відпустка підлягає поділу на частини, перенесенню на інший період та грошовій компенсації під час звільнення.
Додаткова відпустка окремим категоріям ветеранів війни, визначена статтею 162 Закону про відпустки, не належить до щорічних відпусток, а є пільгою, гарантованою державою (ст. 12 Закону № 3551).
Оскільки така відпустка не належить до щорічних відпусток, то на неї не поширюють норми, передбачені для щорічних відпусток, у тому числі щодо поділу на частини, перенесення на інший період, виплати грошової компенсації під час звільнення.
Відпустку, передбачену статтею 162 Закону про відпустки, надають незалежно від відпрацьованого в році часу один раз упродовж календарного року на підставі заяви працівника та посвідчення учасника бойових дій або інвалідів війни. Причому право працівника на додаткову відпустку учасника бойових дій повної тривалості не залежить від відпрацьованого часу в такому календарному році. Тож, навіть якщо працівник відпрацює один робочий день у поточному календарному році, він матиме право на таку відпустку повної тривалості — 14 к. дн.
Право на цю відпустку не обмежують тривалістю інших видів відпусток, тобто надають понад щорічні основну та додаткову відпустки.
Таку відпустку працівник повинен використати упродовж календарного року. Якщо працівник не реалізував своє право на таку відпустку в поточному році, перенести її на наступний не можна.
У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури (п. 2 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX).
За рекомендацією Мінекономіки обчислюйте середню зарплату для визначення критичного статусу за даними Податкового розрахунку. Пояснимо, з яких рядків визначати показники. Також у статті експерта — ситуації, за яких середня зарплата занижується
