Постанова ВС від 05.07.2022 у справі № 908/1721/21
Аналіз підпунктів 9.1.10 і 14.1.147 Податкового кодексу України (ПК) дає підстави для висновку, що плата за землю:
- є обов’язковим платежем у складі податку на майно;
- належить до загальнодержавних податків і зборів;
- може справлятися у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Отже, плату за землю можуть справляти як у формі земельного податку, так і у формі орендної плати. Одночасне стягнення такої плати і як земельного податку, і як орендної плати законом не передбачено.
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений і зареєстрований відповідно до законодавства. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об’єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (ст. 288 ПК).
Розмір та умови внесення орендної плати встановлюють у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Водночас сума платежу не може бути меншою 3% нормативної грошової оцінки.
Оскільки боржник не є власником земельної ділянки, а податковий орган не є стороною договору оренди, у нього відсутні повноваження стягувати орендну плату за договором оренди, укладеним між боржником і міською радою.
