Суд підтвердив, що платник податків під час виплати доходу у вигляді процентів на користь нерезидента не врахував пункт 2 статті 11 «Проценти» Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування (далі — Конвенція) та вимоги Податкового кодексу України (ПК) у частині застосування зменшеної ставки податку у зв’язку з виплатою доходу не на користь бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу.
Орган контролю встановив механізм внутрішньогрупового кредитування групи компаній, яка передбачає транзитний характер руху доходу у вигляді процентів із джерелом походження з України, і що саме такий механізм виплат було передбачено вже з моменту укладання відповідних кредитних угод між платником податків і резидентом Республіки Кіпр.
Суд зазначив, що для визнання особи фактичним отримувачем доходу така особа має:
- володіти не лише правом на отримання доходу;
- але і визначати його подальшу економічну долю.
Лише якщо отримувач процентів має право отримувати вигоду та визначати подальшу економічну долю доходу та не пов’язаний договірними або юридичними зобов’язаннями щодо перерахування такого доходу іншій особі, він є бенефіціарним власником доходу в розумінні Конвенції та статті 103 ПК.
Відтак суд підтвердив обґрунтованість висновку про порушення українським платником вимог податкового законодавства та правомірність винесення податкового повідомлення-рішення з податку на доходи нерезидентів на суму 24,1 млн гривень.
