Як нарахувати індексацію за попередні місяці ►
Проведення індексації грошових доходів регулює Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 282-XII (далі — Закон про індексацію).
Як визначено статтею 1 Закону про індексацію, індексація грошових доходів — це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексацію проводять у разі, коли величина індексу споживчих цін (ІСЦ) перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101%.
Тому чергове зростання ІСЦ примушує бухгалтерів щоразу замислюватися над тим, де брати кошти для значного збільшення працівникам сум індексації, яких, звісно, в бюджетних установ за умов суворої економії бюджетних коштів немає. Тож цілком закономірним є запитання, чи обов’язково нараховувати такі виплати у повному обсязі.
Розглянемо разом, чи обов’язково індексувати грошові доходи працівників, чи може бухгалтер нарахувати суми індексації в повному обсязі, відобразивши в обліку заборгованість, та чи можна за відсутності коштів на індексацію у поточному році передбачити їх у кошторисі та виплатити у наступному році. І що важливо — відповіді на ці запитання обов’язково пропустимо крізь призму точки зору фінінспекторів. Адже саме вони контролюють правильність визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов’язань, ефективне використанням коштів та дотримання бюджетними установами вимог бюджетного законодавства.
Індексація — обов’язкова
Нагадаємо, що абзац п’ятий статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III установлює державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Отже, індексацію грошових доходів працівників слід проводити обов’язково.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Говорячи про обов’язковість проведення індексації, також треба згадати, що суми виплат, пов’язаних з індексацією грошових доходів, належать до фонду додаткової заробітної плати (пп. 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 № 5). Саме тому відповідальність за невиплату сум індексації грошових доходів аналогічна відповідальності за порушення виплат основної заробітної плати та інших видів доходів працівника.
За несвоєчасне нарахування та невиплату сум індексації передбачена адміністративна відповідальність. Згідно з частиною першою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб бюджетних установ у розмірі від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів населення (нмдг), що на сьогодні становить від 510 до 1700 грн.
Тож, з огляду на обов’язковість проведення індексації, деякі бухгалтери нараховують працівникам суми індексації у повному обсязі за відсутності бюджетних асигнувань та відображають при цьому в обліку суму заборгованості. Утім, не все так просто — такими діями вони порушують вимоги бюджетного законодавства.
Індексація — лише в межах бюджетних асигнувань
Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України (БК) керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та проводять фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Отже, аби не порушувати бюджетного законодавства, при індексації грошових доходів працівників керівник установи та головний бухгалтер мають проводити фактичні видатки установи на заробітну плату лише в межах фонду заробітної плати, затвердженого кошторисом.
Прикро, що наші колеги з інших професійних друкованих видань радять бюджетним установам за відсутності бюджетних асигнувань у кошторисі нараховувати суми індексації доходів працівників у повному розмірі, чим штовхають їх до бюджетного правопорушення. Адже таке правопорушення обов’язково виявлять фінінспектори під час ревізії фінансово-господарської діяльності установи, а отже, для установи це закінчиться невтішно. Чому? Пояснимо детальніше.
нарахування без бюджетних асигнувань є порушенням
Як вже зазначалося, нарахувавши у повному розмірі суми індексації за відсутності бюджетних асигнувань, установа порушить бюджетне законодавство (а саме частину першу статті 51 БК).
Бюджетне асигнування — повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов’язання та проведення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 48 БК розпорядники бюджетних коштів (тобто бюджетні установи) беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. А зобов’язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених БК та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов’язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів.
Взяття таких зобов’язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов’язань не здійснюються (ч. 4 ст. 48 БК). Тобто установа не має можливості зареєструвати заборгованість з нарахування заробітної плати поза межами бюджетних асигнувань.
Тому абзацом другим пункту 43 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджених постановою КМУ від 28.02.2014 № 228, прямо установлено: «…розпорядники бюджетних коштів мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами спеціального фонду».
нарахування — лише в межах бюджетного періоду
Частиною першою статті 3 БК визначено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Тож якщо бюджетний період закінчився, у наступному році нараховувати та виплачувати індексацію за цей період неприпустимо. Адже у кінці кожного бюджетного періоду всі доходи, отримані бюджетними установами на виконання кошторису, а також усі фактичні видатки і витрати, проведені у звітному році, списують на результат виконання кошторису.
А проводити виплати за минулі бюджетні періоди можна лише за наявності заборгованості, зареєстрованої за такими виплатами в органах Державної казначейської служби України та відображеної у формі № 7д, № 7м «Звіт про заборгованість за бюджетними коштами» (додаток 11 до Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, затвердженого наказом Мінфіну від 24.01.2012 № 44).
Якщо ж керівник установи прийме рішення виплатити у поточному році нараховану за минулий бюджетний період суму індексації без зареєстрованої заборгованості, то фінінспектори в актах ревізії виплачену суму індексації визнають, як незаконно виплачену на порушення статті 3 БК та частини п’ятої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV.
санкції фінінспекторів
За результатами ревізії до установи будуть застосовані заходи впливу за порушення бюджетного законодавства (як-от призупинення бюджетних асигнувань, зменшення бюджетних асигнувань, зупинення операцій з бюджетними коштами тощо), які негативно позначаться на її діяльності.
Також фінінспектори у межах наданих їм прав можуть вжити заходи для притягнення до адміністративної відповідальності працівників, дії яких призвели до порушення установою бюджетного законодавства.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Взяття зобов’язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених БК чи законом про Державний бюджет України на відповідний рік тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від 50 до 70 нмдг (ст. 16412 КУпАП).
А от незаконно виплачену у поточному році за минулий бюджетний період суму індексації на вимогу фінінспекторів доведеться повернути до бюджету. Адже за приписом частини першої статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII законні вимоги посадових осіб контролюючого органу є обов’язковими для виконання посадовими особами установ.
Укотре наголосимо на важливому правилі, яке має пам’ятати бухгалтер бюджетної установи, аби діяти в межах законодавства: фактичні видатки установи на заробітну плату слід проводити в межах фонду заробітної плати затвердженого кошторисом.
Тобто дають змогу фінансові ресурси провести виплати у розмірах, передбачених Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078 (далі — Порядок № 1078), — виплачуйте суми індексації. Якщо ж фінансові ресурси не дають такої змоги — вносьте відповідні корективи.
Нагадаємо, що Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» від 31.07.2014 № 1622-VII доповнив Прикінцеві положення Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» пунктом 67. Ним, визначено, що норми і положення, зокрема Закону про індексацію, застосовують у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України (ПФУ) та бюджетів інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
А Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII статтю 5 Закону про індексацію доповнив частиною шостою. У ній установлено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету ПФУ та бюджетів інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
З огляду на наведене, починаючи з серпня 2014 року, законодавство орієнтує бюджетні установи на нарахування та виплату сум індексації у межах фінансових ресурсів, тобто кошторису установи. Тож у бюджетної установи з’явилася можливість використати право, надане їй частиною другою статті 97 Кодексу законів про працю України (КЗпП).
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат установлюються установами самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами (ч. 2 ст. 97 КЗпП).
Отже, установа має право самостійно встановлювати форми і системи оплати праці в колективному договорі. Тобто на сьогодні установі слід відкоригувати колективний договір і прописати в ньому, що індексація грошових доходів проводиться відповідно до Порядку № 1078, виходячи з наявних фінансових ресурсів установи.
Обчисливши фонд оплати праці у будь-якому з місяців, розпорядчим документом (рішенням ради чи наказом керівника установи) установа прописує умови виплати сум індексації у будь-якому місяці через відсутність фінансових ресурсів.
Редакція видання «Головбух: Праця та зарплата» переконана, що припинення або обмеження виплат сум індексації не повинно впливати на виплату інших стимулюючих виплат (премій, надбавок тощо). Тим паче, що черговість виплат сум індексації або інших виплат у разі обмеження фінансових ресурсів законодавством не визначена.
Погляньмо на результати такого розв’язання ситуації зусібіч.
По-перше, перевіряльники під час перевірки не зможуть винести припису про донарахування сум індексації, оскільки є:
- пряма норма у Закону про індексацію;
- норма у колективному договорі про особливі умови виплати індексації;
- розпорядчий документ, у якому міститься посилання на перелічені нормативи.
По-друге, з огляду на наведене, керівник установи буде захищений як від дій фінінспекторів, так і від судових позовів у разі, якщо працівник звернеться до суду.
По-третє, можна припустити, що до появи особливого порядку індексації норму частини шостої статті 5 Закону про індексацію щодо проведення індексації «у межах фінансових ресурсів» слід розуміти, як «на основі наявних фінансових ресурсів на оплату праці, передбачених кошторисом на 2015 рік». Інакше кажучи, в межах фонду оплати праці. І керівнику установи після нарахування обов’язкових виплат (а саме: посадового окладу, надбавок за ранг та вислугу років тощо) не доведеться обмежувати працівників у виплатах стимулюючого характеру за якісне та своєчасне виконання обов’язків, з урахуванням їх ініціативи та особистого вкладу в загальні результати роботи.
І насамкінець дещо про судові позови працівників. Деякі експерти переконують, що норма щодо індексації грошових доходів в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік (ч. 6 ст. 5 Закону про індексацію) у разі звернення до суду працівників, які не отримують належної їм суми індексації, не може бути використана, як така, що виправдовує дії установи. Проте це не так.
Якщо установа, дотримуючись наших порад, унесе відповідні зміни до колективного договору та пропише в розпорядчому документі умови виплати індексації, суд при розгляді справи братиме до уваги те, що установа діяла в межах наданого їй частиною другою статті 97 КЗпП права.
Аби бути більш переконливими, нагадаємо ключові позиції статті 212 Цивільного процесуального кодексу України. Відповідно до її норм суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Отже, внесені до колективного договору зміни стануть вагомим аргументом для захисту установи перед судом та діями фінінспекторів.
Позиція редакції — позиція Мінфіну
Про проведення індексації грошових доходів установами з урахуванням наявного фінансового ресурсу наголошує і Мінфін у листі від 24.06.2015 № 31-09-8/21023. Адже, на думку цього відомства, у разі проведення індексації грошових доходів без урахування наявного фінансового ресурсу у другому півріччі поточного року виникне заборгованість із виплати заробітної плати, грошового забезпечення тощо.
Мінфін підтверджує, що наразі Мінсоцполітики розробляє проект постанови КМУ «Про особливий порядок індексації грошових доходів населення у 2015 році та внесення змін до порядку проведення індексації грошових доходів населення». І рекомендує у поточному році індексацію грошових доходів проводити після прийняття цієї постанови.
Отже, бюджетна установа у своїй фінансово-господарській діяльності має керуватися нормами законодавства, враховувати всі вимоги БК та брати до уваги поради компетентних фахівців. Тоді під час ревізій «Перевірка на «0» — буде гарантована.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
