Прийняття на роботу не в перший календарний день місяця, перехідні лікарняні, неповний робочий час, внутрішнє сумісництво — ситуації, коли зарплата працівника може бути менша за мінімальну. Чи потрібно в таких випадках виконувати вимогу про сплату ЄСВ з мінзарплати? У консультації детально розглянемо кожну зі цих ситуацій і з’ясуємо, коли все ж потрібно сплачувати ЄСВ з мінзарплати, а коли — з фактично нарахованої
Роботодавці мають щомісяця контролювати сплату мінімального страхового внеску за застраховану особу — працівника. Цей внесок дорівнює добутку мінзарплати і розміру ЄСВ, встановленому законом на місяць, за який нараховуєте зарплату (дохід). У 2025 році — 1760 грн (8000 грн × 22%).
Якщо база нарахування ЄСВ менша за мінзарплату, треба донарахувати базу, відповідно, і суму ЄСВ. Таку вимогу законодавець прописав у частині 5 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі ― Закон про ЄСВ).
Цю вимогу виконуєте, якщо водночас дотримали таких умов:
- місце роботи працівника — основне;
- до його доходу застосовуєте ставку ЄСВ 22% (працівник без інвалідності);
- фактична база нарахування ЄСВ менша за мінзарплату;
- працівник відпрацював усі робочі дні місяця / перебував у трудових відносинах повний місяць.
Але є випадки, коли вимогу щодо сплати ЄСВ із мінзарплати виконувати не обов’язково.
Щоб заповнити Додаток Д1 (Д1) Об’єднаної звітності (Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків — фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затверджений наказом Мінфіну від 13.01.2015 № 4), визначте різницю між мінімальною і фактично нарахованою зарплатою. На цю суму нарахуйте ЄСВ. У Д1 донарахування відобразіть окремим рядком. У реквізиті 9 зазначте код типу нарахувань (КТН) — 13.
Працівника оформили за сумісництвом
Вимогу щодо сплати ЄСВ із мінзарплати роботодавець має виконувати щодо місячного доходу основного працівника (без інвалідності) (абз. 2 ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ). Із джерел не за основним місцем роботи сплачуйте ЄСВ з фактичної бази нарахування доходу (абз. 3 ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ). Тобто нараховуйте ЄСВ на суму фактичної зарплати зовнішнього сумісника та винагороди за цивільно-правовим договором (ЦПД) у відповідному місяці (абз. 4 пп. 6 п. 2 розд. ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Мінфіну від 20.04.2015 № 449; далі ― Інструкція № 449).
Але якщо працівник працює за основним місцем роботи і додатково виконує роботу за сумісництвом чи ЦПД у того самого роботодавця, з огляду на сумарний дохід визначте, чи дотримали мінімальної бази нарахування ЄСВ.
Приклад 1. Нараховуємо ЄСВ на зарплату внутрішнього сумісника
Працівниця — внутрішній сумісник (особа без інвалідності) перебувала у відпустці без збереження зарплати з 1 по 15 квітня 2025 року. За квітень їй нарахували зарплату:
- за основним місцем роботи — 5000 грн;
- за сумісництвом — 2000 грн.
Сукупний дохід працівниці за квітень дорівнює 7000 грн (5000 грн + 2000 грн). Ця сума менша за мінзарплату (7000 грн < 8000 грн), тому ЄСВ розрахуємо з мінзарплати.
Сума ЄСВ за квітень за обома трудовими договорами має бути 1760 грн (8000 грн × 22%).
Щоб заповнити Д1 за квітень, визначимо додаткову базу нарахування ЄСВ: 8000 грн – 7000 грн = 1000 грн.
ЄСВ на донарахований дохід: 1000 грн × 22% = 220 грн.
Заповнення Д1 щодо доходу внутрішнього сумісника
СКАЧАТИ
Це лише одна з типових ситуацій. Далі розглянемо ще кілька поширених кейсів — про перехідні лікарняні, внутрішнє сумісництво, роботу на неповний час та інші нюанси. З кожною — чітка позиція, приклади й розбір, коли сплачувати ЄСВ з мінзарплати, а коли — ні:
Працівник щойно влаштувався на роботу
Працівник працює в режимі неповного робочого часу
Працівник не має доходу за місяць
Працівник хворів, але лікарняні нарахуєте в наступному місяці
Скористайтеся демодоступом до системи «Експертус Головбух» — це допоможе уникнути помилок і штрафів.
