Земельна ділянка в забудові: податкові наслідки для юросіб-єдинників

Плата за землю є складовою податку на майно та справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок сплачують власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та постійні землекористувачі. Власниками земельних ділянок можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної і державної власності.

Особливості справляння земельного податку для суб’єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, визначили главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України (ПК).

Зокрема, платників єдиного податку першої — третьої груп звільняють від нарахування, сплати та подання звітності із земельного податку за земельні ділянки, які використовують у господарській діяльності. Водночас таке звільнення не застосовують, якщо земельні ділянки або розташоване на них нерухоме майно передають в оренду (найм), позичку чи на іншому праві користування, у тому числі на умовах емфітевзису.

Господарською діяльністю вважають діяльність, пов’язану з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт чи наданням послуг, спрямовану на отримання доходу.

Якщо на земельній ділянці здійснюють будівництво (у тому числі виробничих об’єктів), таку земельну ділянку не вважають такою, що використовується у господарській діяльності для цілей застосування пільги, передбаченої підпунктом 4 пункту 297.1 ПК.

Отже, юридична особа — платник єдиного податку третьої групи, яка є власником земельної ділянки, на якій проводиться будівництво (у тому числі виробничих об’єктів), повинна сплачувати земельний податок на загальних підставах.

За інформацією ДПС у Тернопільській області