Ним дещо змінено систему відрахувань із зарплати й інших доходів боржника, процедури виконання рішення про поновлення на роботі, порядок виконання рішень, за якими боржник зобов’язаний вчинити певні дії чи утриматися від їх учинення, режим зберігання майна, на яке накладено арешт, визначення вартості й оцінки майна боржника тощо.
Основна новація документа — запровадження інституту приватних виконавців з досить широким колом повноважень, за винятком виконання рішень:
- щодо державного і комунального сектору (у т. ч. щодо майна державної чи комунальної власності);
- якщо боржником є юрособа, примусова реалізація майна якої заборонена законом;
- про конфіскацію майна; відібрання/передання дитини; вселення/виселення фізосіб тощо.
Вводиться формування Єдиного реєстру боржників, реєстрація у якому не звільняє боржників від виконання рішення. Реєстр буде відкритим і розміщуватиметься на сайті Мін’юсту.
Визначено й розмір авансового внеску, квитанцію про сплату якого має додати стягувач до заяви про примусове виконання рішення:
- 2% суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних зарплат МЗП);
- одна/дві МЗП (з боржника — фізособи/юрособи) — за рішенням немайнового характеру.
Виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох років (а не року, як нині), крім посвідчень комісій по трудових спорах і виконавчих документів, за якими стягувач — держава/держорган, — протягом трьох місяців.
Також розширено перелік рішень, що підлягають примусовому виконанню, запроваджено автоматизацію процедур їх виконання і можливість реалізації арештованого майна на електронних торгах тощо.
Значно посилено відповідальність боржника у виконавчому провадженні. Так, за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення про виконання певних дій/про поновлення на роботі — штраф у розмірі 100 нмдг (на фізособу), 200 нмдг (на посадових осіб), 300 нмдг (на юрособу).
Закон України від 02.06.2016 № 1404-VII
