Так постановив апеляційний суд, зауваживши, що згідно з підпунктом 256.11.2 ПК сума рентної плати, зазначена в лісорубному та лісовому квитках, підлягає перерахунку лише в разі збільшення кількості фактично заготовленої деревини порівняно з зазначеною у квитку більше ніж на 10%.
Тобто податкові зобов’язання з рентної плати за податковий (звітний) період сплачуються платниками виходячи з її розміру, зазначеному у спеціальному дозволі, незалежно від факту заготівлі деревини.
Тому правомірним визнано твердження контролюючого органу про необхідність нарахування рентної плати виходячи лише з даних лісорубних квитків, отриманих у цьому кварталі, не зважаючи на відсутність факту повного заготовлення деревини за цими квитками.
Натомість безпідставними визнано доводи платника податків, підтримані судом першої інстанції, що при обчисленні сум рентної плати за спецвикористання лісових ресурсів слід виходити з обсягів фактично заготовленої деревини. Зокрема, таку позицію місцевий суд обгрунтовував тим, що видані платнику лісорубні квитки є по своїй суті документами, які надають право на заготівлю деревини, але не підтверджують факт її заготівлі. І вони в силу законодавчих приписів не є первинними документами, а тому і підставою для бухобліку господарських операцій з заготівлі деревини бути не можуть.
Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2016 № 825/589/16
